Глава 27. Зізнання

— Ви про що? — Ярина звернула до чоловіка сповнений щирого нерозуміння погляд та наївно кліпнула віями. Останній місяць життя змушував її активно використовувати жалюгідні крихти акторської майстерності, здібностей до якої не було від народження. — Я йшла до своєї кімнати, хотіла подрімати, — вона притиснула кросівку ліктем до ребер, а вільною рукою на підтвердження власних слів повільним рухом, аби не спровокувати співрозмовника на агресивні та необдумані дії, смикнула за ручку двері, які за щасливою випадковістю опинились поруч з нею. — Хворі кісточки на ногах, — дівчина кивнула на взуття, що привернуло увагу чоловіка, й тяжко зітхнула. — Майже неможливо ходити у...

— До своєї кімнати, говориш, — полонянка усвідомила, наскільки необережна фраза демонструє позитивний вектор її стосунків з кримінальним авторитетом, лише коли хрипкий голос неприємним шипінням торкнувся її слуху. Правильно, у цій ситуації тільки прихильності Костянтина не вистачало, аби остаточно переконати бандита у необхідності задушити її простирадлом. — Тоді, не образишся, якщо я тебе зачиню у твоїй, — він зробив наголос на останньому слові, — кімнаті.

Ярина готова була впасти на коліна та дякувати небесам за поблажливість до її беззмістовного життя, якого її збирались цієї миті позбавити. Утім, вже за секунду неприємний чоловік здійснив її мрію вижити та грубо заштовхав у кімнату, де вона з розгону влетіла у підлогу. Дівчина піднялась на ліктях та відплювалась від клаптів запорошеного килима, коли почула, як у замку провернувся ключ. Ярина дочекалась, поки кроки у коридорі стихнуть, й метнулась до дверей, аби посмикати ручку та переконатися, що її дійсно замкнули.

Дівчина полегшено видихнула та безсило опустилась на край ліжка. Вона істерично аналізувала перспективи вирішення конфлікту ворожих сторін та причини власного везіння. Чому той чоловік вирішив не вбивати її? Не вірить, що вона може про все розповісти Костянтину? Чи це вже все одно нічого не змінить? Чи вдасться їй вижити, якщо щось трапиться з кримінальним авторитетом?

Полонянка відтворила у пам’яті грізне обличчя бандита та щиро засумнівалась, що той захоплюється благодійною діяльністю — навряд чи він спалахне бажанням подарувати її казці щасливий кінець. Максимум — вкаже шлях до раю.

Ярина остаточно вирішила обрати сторону, що вже виявила схильність до неї та терпіння до всіх її витівок. Вона сповзла з ліжка, тяжко зітхнула та направилась до вікна. Дівчина знайшла у кутку кімнати покинутий нею ж зв’язаний з простирадла та підковдри канат, вже звичним чином зачепила його та хоробро вилізла з вікна. Вона притиснулась тілом, що било тремтіння, до холодної цегляної стіни та наївно сподівалась, що їй не прилетить куля у спину.

Поки сповнена рішучості полонянка активно боролась за життя, Костянтин домовився про укладення угоди, що пророкувала неабиякий матеріальний успіх. Задоволений спілкуванням з потенційним клієнтом чоловік радісно відповів на черговий дзвінок, але кількох секунд розмови вистачило, щоб посмішка сповзла з його обличчя.

— Що? Якого біса? — ще мить тому кримінальний авторитет був переконаний, що йому хочуть повідомити про успішно виконане завдання. Тепер же він напружено відновлював у памʼяті умови контракту, що підписував з підлеглими, й збирався найближчим часом додати новий пункт з обов’язковим проходженням тесту на визначення коефіцієнта інтелекту. — Боже, де я вас познаходив, — Костянтин приречено зітхнув, вперся ліктем у стіл та закрив обличчя долонею. — Що змусило тебе відправити волосся Андрієві до іншого міста, якщо останні дні мене турбувало виключно місцеперебування його брата? Так, будь ласкавий, відправ їх Сергію. Дякую, — він погрозливо прогарчав останні слова й відкинув смартфон на край стола.

Костянтин зробив глибокий вдих та взяв напівпорожнє горнятко з охололою кавою. Але не встиг він зробити й ковток, як характерні звуки пострілів змусили його смикнутися та пролити на себе залишки напою. Чоловік перекотився на підлогу й сховався біля стіни за столом. Лише за кілька секунд вимушений через природу власної діяльності постійно перебувати у бойовій готовності кримінальний авторитет усвідомив, що за вікном серед білого дня запускають салюти, а не обстрілюють його будинок.

Костянтин повільно підвівся та підняв з підлоги порожнє, проте ціле горнятко, та з гучним стуком поставив його на стіл. Він звернув похмурий погляд до пейзажу за склом та подумки прокляв радісних випускників. Пригнічений інцидентом чоловік дістав із заповненої одягом шафи чистий костюм та попрямував до ванної кімнати, аби прийняти душ та перевдягнутися.

Ярина побоювалась, що бандит, який безстрашно обговорював політичний переворот на кухні, може повернутися до зручної локації, тому цього разу направилась до протилежної сторони. Вона планувала потрапити через вікно до ванної кімнати. Зрештою, це буде навіть легше пояснити — хотіла не втекти, а лише відвідати туалет. Врівноважена власними думками дівчина впевнено штовхнула залишене відкритим на провітрювання вікно й ввалилась у приміщення.

Варто було полонянці віддихатися та набути стійкого положення, як вона завчасно розслабилася та відкинула за спину сплутане волосся. Ошелешена побаченим Ярина, здавалося, на десять секунд навіть забула, як дихати. Вона не знала, що робити та як виплутуватися з анекдотичної ситуації. Дивитися в очманілі очі кримінального авторитету було страшно, але опустити погляд на його оголене тіло — ще страшніше.

Минулого разу, коли тікала з кімнати теж через вікно, дівчина ж навіть припускала такий розвиток подій — чому тільки не дофантазувала до кінця? Наразі був би готовий план дій. А може, зізнатися у коханні, скористатися збентеженням та вистрибнути у вікно у пошуках легкої та швидкої смерті?