Невідправлені листи.
Лист другий. Спогади.
Ох,ці спогади.... Як же ж болить... Цей запах,такий колись рідний,брак тебе у моєму ліжку,яке вже стало майже нашим... Важко... Я знаю,затреться. Не пройде,а саме затреться. Час не лікує,він лише запорошує новими подіями,емоціями,та не Коханням.
Знаю,я навчусь з цим жити,як би не було важко, усміхаючись ззовні,плакати всередині. Ти не дзвониш,так,я показала,що ти мені не потрібен. Можливо,це й на краще. Не знаю,час покаже.
Моє щастя,я все одно кохаю тебе, незважаючи на те,що ти вдруге зрадив. Не мені,нам . Нашому майбутньому,якого вже не буде,планам,нашому коханню.
Можливо,і тобі болить,та не можливо,а так і є. Від цього ні на грам не легше.
Прокручую наші зустрічі в спогадах. Невже це був блеф? Не хочу в це вірити!!! Але для чого тоді це все було? Для чого подарував надію і забрав її? За що? Не любив? Виходить так. Інакшого пояснення в мене немає.
Люблю... А сенс? Залишається лише жити спогадами.Не хочу! І забувати те тепло,ту ніжність і турботу теж не хочу. Хотілось би знов відчути все хоч на мить,але ні. Виздоровію. Нескоро,але полегшення прийде. Час загоює . Можливо,не цілком,але поступово затягнеться. Як рана,яка кровить, затягується тоненькою шкірочкою,при легкому доторку до якої все одно кровить.
Не буду казати : Ти вбив мою душу. Ні,вона безсмертна. Але ти поселив в ній біль і страждання.
Люблю,цілую, пам'ятаю....
#8650 в Любовні романи
#3476 в Сучасний любовний роман
#2381 в Молодіжна проза
Відредаговано: 22.06.2020
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
