Глава 3

Як і очікувалось  з тим чоловіком вони не одружились і він повернувся до своєї дружини, але мати знайшла через 3 роки іншого чоловіка, який був старший за неї на 13 років. І вони навіть почали жити разом і чоловік убідив її забрати доньку до них, але життя там не було зовсім для доньки веселим і беззаботним тому, що чоловік поставив для доньки правила. Перше з них це було засинати до 10 годин вечору, не перебивати його, доїдати все до кінця, не залишаючи нічого, Для матері Емілії теж були правила (не витрачати багато грошей, говорити скільки в неї заощаджень, економити, не купувати одяг більше ніж 200 гривень і так далі) 

Емілія була хворобливою дитиною і часто хворіла і звичайні ліки, сиропи, пігулки їй взагалі не допомагали в 10-річному віці лікування дівчинки проходило лише з антибіотиками в ампулах. І на це пішли багато грошей і в один раз коли вони були всі троє в лікарні то лікарка сказала, що можлива поїздка в пансіонат для реабілітації. І з того моменту мама упорно почала переконувати доньку поїхати туди, але дівчина не хотіла нікуди йти вона боялась залишатись одній вона нарешті почала бути з мамою, а тут їй кажуть, щоб вона поїхала від мами знову. Але врешті решт мама переконала доньку поїхати туди, і бабуся подарувала Емілії свій старий телефон, звичайний кнопочний телефон, щоб дівчинка могла зв’язатись з нею і мамою. 

Настав день поїздки в пансіонат і дівчинка опинившись там побачила ліси навколо, кімнати, ванні кімнати, шкільні ділянки, класи, але дівчинка не хотіла залишатись там без мами. Але на сльози доньки мама просто розвернулась і із усмішкою розвернувшись пішла за ручку з чоловіком. Донька кожен раз дзвонила до матері в сльозах благаючи її забрати, але на все це мама просто казала «ні» і скидала трубку говорячи, що вона не хоче слухати її ридання. 

В один момент коли дівчинка поставила заряджатись телефон на ніч в коридор бо саме там була розетка прокинувшись зранку вона побачила, що її телефон розбитий і не включається. Єдиний зв’язок з мамою був обірваний, вона не могла в той момент навіть зв’язатись з мамою і бабусею, але нв допомогу їй прийшла медсестра, вона дала їй свій мобільний і вона позвонила мамі, але на благання доньки мама, як завжди закривала очі і в один момент коли дівчинка позвонила вечером матері на фоні почувся чоловічий голос, який сказав «Скажи їй хай більше не звонить. Хай звонить до 10 годин вечора не пізніше» і тоді мама сказала Емілії «Не звони пізніше 9, я не буду піднімати в такий час, я сказала тобі, що потім заберу не ридай стільки. Плакса» після цього дзвінок закінчився.