Невинна для Звіра

Розділ сьомий

- Ти його не любиш.

Я здригнулась. Погоджуючись відправитись з братом в салон і обрати-таки ту весільну сукню, я підозрювала, що розмови по душам не уникнути, але все ж сподівалась, що Алекс не говоритиме так відкрито.

- З чого ти взяв? – здригнулась я. – У нас з Максом чудові стосу…

- Чудові, так. Для людей, які знають один одного кілька днів, більш ніж, - усміхнувся Алекс. – Ти підстрибуєш від кожного його доторку.

- Це нормально, коли люди…

- Карино, - брак виглядав так, наче був старше мене не на кілька років, а на кілька десятиліть, - звісно ж, це нормально, коли люди реагують на доторки один одного. В чомусь це навіть добре. Але ти вважаєш Інессу фригідною чи мене геть непривабливим?

Я скосила погляд на Алекса. Він у відповідь осміхнувся, сяйнувши синіми очима. Якщо хтось і міг змагатись зі Звіром в чоловічій харизмі та сексуальності, то тільки мій брат. Я пам’ятала, як Алекс якось прийшов до батька на роботу, передати якісь документи, і половина офісу ледь шиї не скрутила, дивлячись йому вслід. Жіноча половина.

Ну, і не будемо рахувати Лосева, йього недочоловіка з фінансового відділу, я завжди знала, що щось з ним не так.

- Щось мені підказує, - протягнула я, - що в ліжку з дружиною в тебе все чудово.

- Ну, як мінімум раз було, дитина-то нізвідки не з’явиться, так?

- Алекс! – я відчула, що червонію. – Причому тут це?

- Притому, що коли я обіймаю свою дружину при свідках, вона не стає червона, наче рак.

Зауваження було справедливим. Люди, що довго були в стосунках, не підстрибують від доторків один одного, як від ударів струмом. Але я не могла реагувати на Звіра інакше. Ні, я його не любила – любов за три дні не з’явиться, якщо її не було раніше, - але, здається, моє тіло вважало, що воно тут важливіше. А Звір йому подобався.

Зате розум кожного разу згадував про Клима. І вночі я майже не спала – кошмар, в якому він, нещасний, блідий, змучений, шепотів, що він більше не може за гратами, повторювався раз за разом. Світлана Олексіївна більше не дзвонила, напевне, вражена моєю тирадою, але мені не ставало від того легше. Я відчувала себе зрадницею, огидною істотою, що мерзенно вчинила з людиною, розтоптала її. Розумом-то я розуміла, що насправді всього лише сказала правду про те, на що пішла заради її сина. Але… Допомагало мені це розуміння хоч трошки? Ні.

- Він тебе шантажує?

- Що?! – я ледь не підскочила на місця.

Автомобіль плавно заїхав на парковку біля торгового центру. Сашко виглядав так, наче тільки що поцікавився, хочу я білу пишну сукню чи якийсь інший варіант.

- Ти так спокійно про це питаєш, - тихо промовила я, - що мені трохи не  по собі.

- Ну, - осміхнувся Алекс, - мій покійний тесть підлаштував аварію, після якої я кілька тижнів провалявся в комі. Ти серйозно думаєш, що якийсь там шантаж у виконанні твого нареченого здатен мене налякати? Але ви з ним дійсно знайомі від сили тиждень. Я маю на увазі не «Доброго дня, Карино – здрастуйте, Максиме», а щось більш серйозне. І тепер ти виходиш за нього заміж…

- Тато…

- Тато боїться, що його припущення тебе образять і зроблять тільки гірше. Він вже пробив по яким тільки міг каналам, чи нема в Звіра чогось на тебе.

- І як?

- Наче нема.

- Ні, Макс мене не шантажує, - зітхнула я. – Так що можеш його в цьому не підозрювати. Ми… Дійсно трохи неочікувано для всіх, і для себе в тому числі, вирішили одружитись. У цього рішення були певні причини.

- Але?

- Але воно було добровільним.

- Тобто, - похмуро уточнив Алекс, заглушаючи мотор, - ти говориш мені, що могла відмовитись, і для тебе не було б ніяких поганих наслідків?

Я згадала про Клима і про те, як Звір пропонував мені свободу від будь-яких обов’язків. Просто вийти з кабінету та повернутись до рідних. Тоді я обрала Клима. Зараз… Якщо я скажу Алексу про причину, з якої виходжу заміж за сторонню, власне, людину, він особисто стре Клима в попіл. Чомусь я в цьому ніскілечки не сумнівалась.

- Ні, - усміхнулась я, - ніяких наслідків. Він запропонував мені вийти за нього заміж… або не вийти. Все. Ніяких «я вб’ю твою сім’ю» або «твій тато випадково потрапить в аварію», ти ж розумієш, Звір не дурень, а я не безхребетна ідіотка, щоб мною можна було так маніпулювати, - я говорила чесно і навіть дивилась Алексові в очі. Особливо довіри до моїх слів він явно не відчував, але не поспішав сперечатись, наче думав, що я дійсно відверта.

- То чому тоді ти взагалі виходиш за нього заміж?

Я хотіла сказати, що через кохання, але, перехопивши погляд Алекса, зрозуміла, що краще не треба. Все одно не повірить. Він надто розумний, щоб сприймати такі заяви всерйоз, і надто добре знає, що таке справжнє кохання. Їх з Інессою історія досі вражала мене – і я не могла не заздрити їх стосункам.

- Тому що… - я запнулась. – Тому що Звір обіцяв допомогти мені і… Захистити мене.

Алекс вийшов з авто, відкрив двері з мого, пасажирського боку і подав руку, допомагаючи вийти. Я прийняла його долоню, сперлась об брата і здивуванням підняла на нього запитальний погляд, коди Алекс раптом різко смикнув мене догори, змушуючи піднятись.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше