Невже, це кохання?

Той самий поцілунок.

Восьма глава.

Далі, нічого не відбувалось ніяких пригод не було. Та ось, одного ранку по дорозі в школу вона зустріла Бреїнга. Це напевно був самий невдалий і не прогнозований поступок у її житті. Хоча Соломія ні про що не здогадується! Привітавшись, у дівчини впав настрій на 0. Це не за того що він не привітався з коханою, вона побачила той самий знак. Він їх поєднував. Сьогодні вранці за сніданком, дівчинка помітила ієрогліф на правій руці. У Бреїнга, точно той самий знак і на точно тому самому місці. Соломію паралізовало, на декілька хвилин. Але якийсь випадковий чоловік, запитав чи все добре і вона "повернулася" у своє тіло. "Ні! Ні! Ненавиджу! Нена-а-а-виджу!!! Відчепись!!! Щоб тебе чорти в пекло не пускали!" - скажено кричала Соломія в думках. Вона уже в школу не пішла, просиділа на тому місці де їй ще в дитинстві приснився сон. А саме, що вона в чарівному, світі, але той світ існує тільки на тому клаптиці землі. Сиділа, думала - що вона такого зробила, щоб життя над нею гралося, знущалося, мов над тою маріонеткою.
-Ей...ти-и...цей...ну...чого тут?
-Я не знаю хто це(*Соломія, сиділа спиною до якогось чоловіка чи хлопця), еле забирайся звідси? Чує.... - Дівчина, обернулась до...Бреїнга, - що ти хочеш?
-Я, цей... Не хотів тебе ображати своєю поведінкою, тому прийшов, - усміхнувшись, промовив коханий чи той кого вона ненавидить?
-Добре, поговорим. Якщо ти не проти, тоді я задам тобі питання. ЩО ЧОРТ ПОБЕРИ, В ТЕБЕ НА РУЦІ?! - кричала вона.
-А? Це? - Робив, з себе не винну овечку хлопчак.
-Ти хочеш, звести мене у психушку?!
-Так, - засміявся хлопець. Він ніколи не вмів розповідати жартів в тему. І доречі, у відповідь на цей "жарт" Соломія, розлючено промовчала.
-Ну, я не можу тобі розповісти. І плюс Баора, строго-настрого заборонила нам дивитись один на одного. Не то що спілкуватись. Але, я знаю одне місце не придатне для її контролю. Але при одній умові! Ти залишаєшся вірною мені. І ні в якому разі, не покидати мене на пів-слові.
-Добре, я згідна, - уже спокійніше розмовляла Соломія. Зазвичай, Со' спокійна і боїться сказати лишнього слова. А тут з коханим так розкричалась, що аж найблищі люди порозкривали свої варварські вуха. Стоп! Але ж Бреїнг не сказав коли зустрінуться, де, як, коли і які події відкриють їй очі. Аж тут ліхтарик у телефоні засвітився, і почувся звук SMS:
«Ей-й бейбік, приходь до вулиці Баронської 11 на 22:10 год. Чекаю відповіді<3»
Вам розповісти реакцію Соломії? Тоді слухайте, вона широко відкрила рот, "витріщила" очі, й затримала дихання. Отямилась, коли екран погас, і був весь мокрий, адже слюня потекла;)
-What?! Бейбік? Я? Мені? Зустріч? Стоп! Це ж будуть погані наслідки та стара здається Баора, чи хто це, погрожувала... Гаразд, чекаю десятої.
21:40
Соломія була уже зібрана, але дуже хвилювалась і думала йти чи ні... Адже якщо вона піде, про це дізнаються Баора, вона може прощатись з життям.
-Доню, ти вже вибач але мене терміново викликають у відрядження. Я так хотіла з тобою побути, відвідати щось цікаве. Але вибач. От якщо б був та... Отже вибач. Я вже біжу мене таксі під будинком чекає. Можливо мене не буде декілька тижнів.
Соломія у відповідь промовчала. Просто кивнула головою, а коли вийшла мама сказала тихенько під ніс "бувай...". "Що мені робити, от чорт! Чорт чорт чорт!!! " - кричала в думках дівчина. А зараз вона підійшла до дзеркала і...усміхнулась, а потім сказала "Невже, це кохання?!".
Дзинь-пинь!
Солі прийшло повідомлення
"Бейбік я тебе уже чекаю. Давай швидше<3"
-Що, за чортов бейбік?! Добре Соломія заспокойся!
Дівчина, взяла сумку, блиск для губ, напахнилась дорогими парфумами, і пішла на ту саму вулицю.
-Сюди, ей Соломія сюди. Сюди йди. Сюди, - говорив якийсь чоловік, його лиця не було видно він був у капюшоні темної кофти. 
-Хто тут? Не підходьте? Я озброєна(*уже брехала вона) Не підходь.... Мг-мм-ааа-могл-л-до-п...
-Тихо, це я Бреїнг. Вибач, треба було зробити вигляд що я "маньяк", щоб Баора нічого не запідозрила. Все тут ми в безпеці...
-Ти що зовсім зійшов з даху?! Ти чого так лякаєш?!
-Ти чьо реально озброєна?
-Ну по-перше не "чьо" а що(*дівчина обожнювала уроки з мови рідного міста), ні я не озброєна. Але давай по темі. Якщо ти не проти то поясни, хто така Баора, що за ієрогліф?
-Добре, моя ти грамотна зайка, - спокусливо сказав Бреїнг, та й ще піднявши, ніби не спеціально кофту. Там вирізнявся його чіткий прес, дівчина не могла не дивитись. Отже, Баора, це так клята стара, яку я ненавиджу! Нена-а-а-виджу! Вона моя м...а...тір.
-МАТІР?! Матір?!
-Так, матір вона була нормальною поки не зустрілась ще з однією чаклункою. Та навчила мою матір цьому всьому. А коли Джаржа(так звали ту стару, яка навчила всьому поганому матір Бреїнга) померла, її справу продовжила Баора. За їхнім планом, мала народитися дівчинка, що би і далі робила цей світ темним. Але народився я. Я ніяк не можу це робити, а коли я усвідомлюю хто моя мати я кидаюсь в паніку і мене бракує бажання жити. Як ти напевно зрозуміла вона кинула на тебе око.
-Що, чорт побери?! Чому саме я?!
-Сама подумай, якщо не ти то для чого мамі тебе рятувати, залишати ієрогліф!?
-Розкажи про цей ієрогліф, що за "тату"?! - Перебила коханого дівчина.
-Зачекай. Моя матір хотіла щоб це все темне робив я. Але я сказав їй що ні, ні і ще раз ні! Але це ще не все. У неї є закляття, яке змушує мене робити те що у неї на думці. І тому я так поводився, сама знаєш як, коли, і де. А ієро...
-Стоп мене це не цікавить! Я не хочу слухати! Я йду геть, - уже стала і хтіла йти дівчина.
-Я тебе просив не йти напівслові! Ієрогліф змушує тебе і мене жити! Без нього ти, я не зможемо ковтати повітря!
-Нічого, нічого не хочу чути! - Скажено плакала Соломія, і бігла.
Але раптом, Бреїнг побіг до неї схопив за руку. Притиснув до стіни. Айгу, це так виглядало зі сторони! Так романтично. Але не про це.
-Бейбік, сонце моє, благаю тебе не треба, не треба цього робити, подумай які можуть бути фатальні наслідки!
Сказавши це Бреїнг, ніжно поцілував у самі губи Соломію, він її обійняв і ще раз міцно але ще ніжніше поцілував.
-Невже, це кохання? - Сказала дівчина.
-Ні. Це більше ніж кохання.
Він взяв її на руки і поніс до самого дому.
Годинник показував 2:48
Соломія прохала Бреїнга, залишитись. Але він казав, що і так занадто небезпечно поводяться. Попросив вибачення, поцілував і побіг додому. 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше