Артур

- Ходімо швидше, вже був дзвінок,- відповів я.                   -  Сьогодні нам точно влетить віл Інни Петрівни,- відповів Марк.                                                                              - Це точно,- зітхнув я.

Постукавши, ми привіталися з викладачем і попросили вибачення за запізнення. Я окинув поглядом аудиторію. Біля моєї сестри сиділа дівчина, яка годину тому вилила на мене свою каву. Я помітив, що вона з сестрою вже подружилась.                                                      

- Молоді люди, де ви були ? Чому запізнюєтесь на першу пару ?- звернулася до нас викладач.                        - Вибачте нас, ми більше запізнюватися не будемо, - відповів я і ми пройшли до свого місця.

 Блукаючи по дошці поглядом, я ненароком поглянув на новеньку. Незважаючи на її характер вона гарно виглядає : довге світле пряме волосся, карі очі, приємне обличчя і чудова фігура.Подумавши про це, я сказав собі:.                                                                                  - Про що ти думаєш,- і відігнав думки в голові.

Вийшовши з корпусу, де в нас проходили пари, Марк запропонував піти провітрити голову до озера і я погодився.
- Ну розповідай.- сказав друг.
- Про що?- з подивом глянув на нього.
- Про новеньку, я бачив ти всі пари з неї очей не спускав.
- Не вигадуй.- відповів я.
- Я чекаю подробиць знайомства з нею.

Спогади:

Я йшла, на ходу п'ючи каву і не помітила, як влетіла у щось тверде.
Підняла очі і побачила пару карих злих очей. Опустила очі на його білосніжну сорочку і побачила величезну пляму. І тут до мене звернувся його голос з легкою хрипотою : 
- Довго будеш витріщатися? Може вибачешся?
- Чого це я маю вибачатися? Ти ж сам не дивився куди і на кого йдеш!- відповіла йому таким же тоном.
- Це ти так пила каву, що порозливала! Криворука!
Не чекала, що він почне мене ображати, але я не дам себе образити. Я вилила залишки лате йому в обличчя. Хай знає, що дівчат не можна ображати. Сподіваюся ми з ним більше не побачимось.

- Я хотів вибачатися перед нею за те, що образив, але коли вона вилила на мене залишки кави я дуже розізлився. - відповів Арт.
- А вона ще та штучка?- засміявся Марк.
- Я подумаю, як вибачитися, не хотів її образити.
- Вона тобі сподобалася!- сказав друг.
- Ні! Як тобі таке прийшло в голову?
- Ну ну.- відповів Марк.

Дорогі читачі, дякую, що читаєте цю історію про кохання Артура і Ельзи.
Прошу вибачення, що так довго не було продовження, бо я поступила в університет і в мене мало вільного часу.
Пишіть коментарі, що вам подобається, що ні. Можливо ви бачите історію якось інакше. Мені буде цікаво читати ваші коментарі.