Розділ 8

Ангеліна вирішила змінити  своє життя їй набридло, що Віка чіпляється до неї через те, що Август вибрав її тому вона до школи вдягнулась по іншому а не як завжди: спортивні штани, футболку та кросівки.
Ні на цей раз вона вирішила взяти щось, що не виражало її: короткі порвані джинси, чорну майку, туфлі.
Ще вона найшла десь у мами в кімнаті колечко яке надягнула на ніс.
По малювалась  а волосся зав’язала в тугий хвіст.
Батьків вдома не було тому вона спокійно пішла до школи без скарги батьків.
На перерві однокласники витріщались на Ангеліну в тому числі й Віка з подругами.
-Це, що за?-здивувалась Катя.
-Гадки не маю, та вона здається…о іде вчителька-Віка  потерла руку об руку й зробила щасливий вигляд обличчя.
Ангеліна  тим часом зіперлась на  шкільну шафу.
До Ангеліни підійшла вчителька англійської Світлана Розаївна.
-Ангеліно, що це на тобі?-здивувалась вчителька.
Дівчинка любила її, та вона не хотіла щоб з неї вся школа сміялась.
Ангеліна глянула на неї -Хотіла попробувати новий стиль-промовила вона тихо, та всі почули це так як навкруги була тиша після того як вчителька прийшла.
-Хіба батьки тобі дозволили?.
Дівчинка випрямилась.
  -А мені, що до них роблю те, що заманеться й вдягаюсь як хочу-впевнено сказала вона й по трохи почала боятись, та не показувала цього.
Вона бачила, що деякі однокласник знімають хтось шепочився, та Ангеліна мала бути стійкою щоб не показувати, що боїться.
Світлана так і дивилась на неї аж закам’яніла.
-Ну все тут нема на, що дивитись-розмахуючи руками звернулась вона до учнів й коли всі рушили вона звернулась до Ангеліни показуючи щоб та йшла за нею, та Ангеліна все одно відчувала шість очей ззаду Віка простежувала за ними.
-Ангеліно, що сталось від коли ти сюди поступила я не пригадую, що б ти так вдягалась.
Вчителька відправила Ангеліну до свого кабінету й сіла на  зелене крісло  а дівчинка сіла біля неї й  впевненим поглядом дивилась на свою улюблену в цій школі вчительку.
-Так, що з тобою?-ще раз спитала  Світлана.
-Нічого я ж вам вже казала-дівчинка зі перлась на крісло й глянула на двері де почула звуки хтось підслуховував.
-Ти вирішила змінитись?.
-Так а, що погано?.
-Ти ж не Віка коли пройшли твої перші п’ять днів у цій школі я зрозуміла, що ти можеш вчити мій предмет й інші у тебе не має такого характеру як у Вікторії  Зірваненко ти інша й це добре, що тебе змусило надіти ось це?-вона показала на одяг який була одягнута Ангеліна.
Дівчинка почала непокоїтись, та ще трималась вона встала й підійшла до дверей.
-Я вирішила показати яка я насправді тим паче, що нашу розмову підслуховували.
Вона відкрила двері й до класу зазирнуло троє учениць.
Вчителька аж зірвалась з свого крісла.
-Вік як ти?.
Та встала з підлоги обтрусила себе швидко глянула на Ангеліну потім на Світлану.
-Ви ж її виженете за це так?-заспокоївши дихання спитала Віка у вчительки й глянула на Ангеліну у якої вже серце калатало.
Світлана Розаївна встала прямо й впевнено промовила.
-Ні вона лишиться а тепер дівчата прошу вас піти.
Віка опиралась й штовхнула Ангеліну прямо на парту.
Останні її слова перед тим як її вигнали з кабінету були.
-Це за те, що зруйнувала життя!.
Двері зачинились Ангеліна так і сиділа на парті тримаючи руку.
-Ви ж нікому нічого не розкажете?-боязко звернулась дівчинка коли вчителька зі перлась на свій стіл.
-Звісно, що ні, та якщо Віка першою прийде до директорки цієї школи, то вже запізно буде.
Ангеліна притулила ноги до тіла й закрила обличчя.
-А чому ти зіпсувала життя Віки звичайно я сама її не дуже полюбляю?-поцікавилась Світлана.
-Та я не псувала!-вдаривши кулаком об парту-У школі з’явився новачок й вона хотіла, щоб він був її а він вибрав мене нікчемну, боязку дівчинку.
-Август Екзиль?-уточнила вчителька.
Ангеліна кивнула.
-Вона ревнує це звісно не добре, та природньо-промовила спокійним голосом Світлана-Я не хочу втручатись в чужі життя, та я бачу він тобі подобається й ти йому.
-Так це правда-не піднімаючи погляду сказала Ангеліна-Та Віка не відчепиться поки не получить бажане.
Світлана підійшла до неї й присіла.
-Не звертай уваги хай робить, що хоче, та пам’ятай у неї немає того, що є в тебе серце й душа в Віки цього немає вона з такої сім’ї привикла получати увагу.
Ангеліна встала з парти, та підійшла до дверей.
-Дякую
-Прошу.
Ангеліна бігши до дому усвідомила вона може й дивна, що навіть себе не розуміє, та вона творча й їй просто треба це сприйняти а Віка інша люди не мусять буди схожими на один-одного вони мусять відрізнятись навіть якщо люди їх не збагнуть.
А, що до Августа вона не збирається за нього битись він вже вибрав її Віка мусить спробувати відпустити.
Лише Ангеліна мусить зрозуміти ким хоче бути.
Вдома вона помилась, та поклала прикраси назад.