Розділ 14

Уже вечоріло був прекрасний захід сонця Ангеліна з Августом так і сиділи на гойдалці.
-Гаразд я поясню-сказала дівчинка-На цій вулиці МЖК так вона називається є два майданчики.
-Так, я замітив-трохи гнівно промовив хлопець поклавши руки на коліна.
У дівчинки  уже калатало серце від, того, що Август може ще дужче розізлитися.
-Гаразд до суті.
-Ну нарешті-притулившись до сидіння гойдалки сказав Август.
-Коли ти про щось думаєш, що ти робиш?.
На обличчі дівчинки появилась невеличка усмішка.
-Ти, що смієшся сама сказала, що йдеш до суті!.
-Просто скажи-дівчинка вже відчувала страх.
Парубок це замітив і трішки заспокоївся.
-Що я роблю коли думаю?.
Ангеліна кивнула.
-Граю на гітарі…а, що?.
-І, що ти після відчуваєш?-наполягала вона.
-Е…ну…радість, спокій.
-От я також коли гойдаюся на гойдалці-сказала радісно, та сміливо Ангеліна-Радість, спокій і так далі.
-Майже до петрав.
-Ти граєш на гітарі, хтось ходить, бігає а я гойдаюся кожен по різному собі думає просто…-Ангеліна на секунду задумалася аби краще сказати-Просто коли ти в русі, то краще думається чи щось робиш.
Хлопець мав такий вигляд ніби зараз опиниться в чомусь гарячому, та він зумів заспокоїтися.
Дівчинка сама заспокоїлася після того, як він був як в гарячці вона майже не втекла.
-Ти хотів сказати, що хтось може нічого не думати?-спокійно спиталася дівчинка.
-Так, бо звідки тобі знати…ти прочитала мої думки?-здивувався парубок.
Ангеліна кивнула.
-Ну не прочитала а більше…я лиш гляну довго на людину і можу бачити, що вона відчуває.
-Як я коли переписуюся?.
-Так, та я в живу.
Ангеліна обернулася і побачила одну пару яка ішла разом аби сівши на лавку.
-Бач он тих двох?-вона показала на лавку яка була дальше.
Август який весь час дивився на неї обернув голову і побачив жінку яка була одягнута в: просту футболку з квіткою, чорних штанах  і кросівках а її темне волосся було зав’язане у тугий  хвіст а чоловік мав те ж саме лише у зеленій кофті.
-І, що?-спитався парубок обернувшись знову на Ангеліну.
-На їхніх обличчях видно, що вони ще не готові бути разом  а їм лише приблизно по дев’ятнадцять, та вони люблять один одного жінка з багатої сім’ї а він не дуже батькам вони мовчать, що вони разом уже три місяці.
-І ти це побачила…
-З їхніх очей, та по обличчю.
-Неймовірно-тримаючись за голову сказав парубок.
-Що?.
-У тебе дар майже як у мене-зрадів хлопець.
Дівчинка усміхнулася кінчиком вуст.
-Не те, що дар просто я бачу людей наскрізь і знаю, що вони відчувають звичайно не дуже, та часто буває, що попадаю в точку.
-Це і є дар!-вставши з гойдалки сказав Август-Я пророк а ти…не знаю.
-Незбагненна дівчинка?.
-Так!-радісним голосом мовив хлопець-Ти не знаєш звісно чого бажаєш, та ти не здаєшся і далі…
-Пливу за течією!.
Август аж літав від щастя.
-Ти трохи і думки читаєш.
Август взяв Ангеліну на руки і покрутився, та коли зупинився, то поцілував ніжно, та міцно.
Пара, що досі сиділа на лавці все бачила глянувши один на одного було видно, що вони помирилися.
-Ти надзвичайно- незбагненна Ангеліно.
-Я знаю.