Оповідка, в якій Цвінька допомагає Багрянику малювати

Я прокинулась із піднесеним настроєм. Сьогодні Багряник обіцяв взяти мене з собою на завдання. Запитаєте, яке? Осінь дозволила мені взяти участь у великому осінньому святі. Сьогодні її маленькі помічники будуть розмальовувати все довкола відібраними для цього найнесподіванішими кольорами.
- Цвінько!
- Я тут!
- Ти вже прокинулась? – Багряник зазирнув до мого кубельця.
- Так. – Я стріпнулася, розминаючи крильця. – Я готова.
- Тоді летимо?
- Звичайно!
Я вискочила зі свого гніздечка, і за мить ми летіли до лісу. Після того, як Промінчик забрав Вітерця і повернувся додому, я стала часто допомагати Багрянику виконувати найрізноманітніші і найнесподіваніші завдання Осені.
У лісі вже кипіла робота. Я ще ніколи не бачила такої кількості маленьких чоловічків, схожих на Багряника. Кожен з них щось робив. Я звернула увагу на групку малюків, які активно копошилися, зібравшись біля великого кошика.
- Багрянику, а що вони роблять?
- А це технологи. Вони перевіряють, чи всі пензлики міцно зав’язані, чи щільно прилягають ворсинки. Все має бути ідеально, адже Осінь дуже вимоглива.
- А вони встигнуть?
- Звичайно, - Багряник посміхнувся. – Осінь приймає тільки найкращих майстрів. А он бачиш помічників у кольорових костюмчиках?
- Бачу. – Я подивилася на рухливий потік маленьких чоловічків у найрізноманітніших піджачках.
Коли ми пролітали мимо, то чоловічки скидали капелюшки і віталися з Багряником, а потім відразу знову поринали у своє заняття, не відволікаючись більше ні на мить.
- Кожен з цих помічників відповідає за один колір.
- А як же вони не заплутуються?
- Ми будемо малювати чітко за схемами, залишеними осінню. Кожна така групка помічників відповідає за окреме дерево чи кущ і розмальовує їх відповідно до схеми.
- Як цікаво! А що ми робитимемо, Багрянику?
- Наше завдання прослідкувати за тим, щоб все йшло так, як заплановано. Якщо хтось допустить помилку, ми повинні її негайно виправити. Треба, щоб до повернення Осені все було зроблено як найліпше.
- Осінь кудись їде?
- Так, адже їй треба скрізь встигнути. Ще звечора вона підготувала до подорожі найпрудкокриліших вітрів, які тільки були. У Осені багато таких помічників як я, вони працюють у кожному лісі і садку. А Осінь сама все рівно все перевіряє. Вона обожнює, коли все зроблено ідеально.
- Багрянику!
Поруч із нами, натягнувши вуздечку, спинила прозорий вітер Осінь.
- Ви вже летите?
- Так, я маю поквапитися. Сподіваюся, що все буде якнайкраще.
- Звичайно. – Багряник вклонився. – Хіба я хоч раз вас підводив?
- Звісно, ні. – Осінь посміхнулася і пришпорила свого вітра. – Постарайтеся! Я розраховую на вас!
- Гаразд! – Багряник помахав їй у відповідь і чомусь тяжко зітхнув, напевне, хвилювався.
- Ми впораємося.
- Звичайно, - Багряник знову посміхнувся. – Ну то що, до роботи?
- З радістю! – Я щосили замахала крильцями, швидко здіймаючись в повітря.
- Так, спершу потрібно перевірити, чи все готове до роботи.
Я, мабуть, ще ніколи в житті так багато не літала. Під вечір я ледве могла поворухнути своїми крильцями, а ми закінчили працювати тільки, коли стало зовсім темно. Нам вдалося налагодити роботу і, коли вже прилетіла Осінь з перевіркою, нам було що показати. Вона довго і прискіпливо розглядала кожен кущик і деревце, що ще ледве почали вкриватися позолотою. Потім зітхнула і, посміхнувшись, відпустила нас на нічний відпочинок.
Я ледве долетіла до свого гніздечка, змагаючись зі своєю сонливістю. Багряник взагалі, як тільки його голова доторкнулася до м’якенької підстилочки в моєму кубельці, відразу ж заснув.у