Розділ 2

- Я не розумію, який може бути мотив? Вона ще така молода, всі в групі її любили, хлопець ледь на руках не носив. За що її позбавили життя?

- Запам'ятай, стажисте, мою мудрість: життя -  безцінне, а от смерть завжди має свою ціну.  Знайдеш вигодонабувача - вважай, що справу розкрито, - голосом премудрого старця повідав Іван і вимкнув склоочисники.  

Клятий дощ йшов більше доби, не припиняючись зі вчорашнього ранку. Слідчий не зміг знайти сухого місця на парковці відділку, а перспектива стрибати по калюжах, ніби заєць звичайний польовий, остаточно зіпсувала і так не захмарний настрій. Нічого толкового "намацати" в університеті жертви, ні під час огляду помешкання не вдалося. Не те щоб Іван розраховував за добу розкрити справу, але ж хоч би знайти якусь відправну точку...

Вчора вдалося роздобути - о, вдача! - запис з камери спостереження бізнес-центру, де було чітко видно вбивство від початку і до кінця. Але на цьому прогрес слідства закінчувався.

- Отже, що ми маємо? - з порогу кабінету почав Іван, вішаючи свій мокрий піджак на спинку крісла.  - Олег, чаю постав, будь ласка. Я з ранку не снідав, ти фруктами поділишся?

- Я їх взагалі-то для Олесі купував, але один банан, можу презентувати.

- Дякую. А що, сподобалась дівчина? - підморгнув майбутньому колезі. - Тільки цеє... Словом, до неї вже тут  залицялись різні, але вона панянка принципова, будь з ким на контакт не йде.

Олег вимкнув воду і поспіхом увімкнув чайник. Хлопець промок до майки і просто марив гарячою кавою.

- Так і я не будь-хто, - усміхнувся, згадуючи біляву співробітницю. Так, вона гарна, але, крім того, було ще в ній щось, що зачепило хлопця і зараз хвилювало не менше, ніж робота. Трясця, з такою роботою краще і не порівнювати, тьху-тьху-тьху...

- Отже, Ірина, двадцять років, студентка, хлопець є, очевидних ворогів немає. Ранок вбивства почався з пробіжки, нічого незвичайного мати не помітила. З запису камери відеоспостереження видно, що вбивця наблизився ззаду, щось вколов жертві, а потім вже задушив.

- Явно професіонал.

- Отож. Діяв чітко, швидко. Маска звичайна, медична, на таку зараз уваги ніхто і не звертає. Тату помітив на шиї?

- Так, дуже незвичне.

- Треба дати патрульним орієнтування, хтозна, може і пощастить.

В кабінеті почувся стук і відчинились двері, в які заглянула білява дівчина.

- Привіт, хлопці, можна?

- Заходь, Олеся. Порадуй нас чимось.

- Причина смерті - механічна асфіксія, це ви і так знаєте.  Зате ось: є попередні аналізи крові. Жертві вкололи знеболювальне, дуже сильне, багато і миттєвої дії. Так що дівчина відключилась миттєво і нічого не відчула.

- На диво гуманний вбивця, - задумливо потер підборіддя Іван.

- Так. Ви також думаєте, що це вбивство на замовлення? - поцікавився Олег.

- Дуже на це схоже.

- А значить, щоб знайти вбивцю, нам треба знати вигодоодержувача, - вирішив покрасуватись Олег перед Олесею, але та навіть не слухала.

- Добре, хлопці, пішла я, справ ще купа.

- Зажди! - схопився стажист. - Ось, це тобі трохи вітамінів, якщо Ніка дозволить, звісно.

Олеся ж несподівано відвернулась і закрила очі руками.

 - Ей, ну ти чого?  - спантеличився хлопець. - Щось трапилось?

- Та... Ви скажете, що дурниця...

- Дівчинко, не дуркуй, ми уважно слухаємо. Сядь, стажисте, і кінцівки свої прибери від дівчини, потім обіймати будеш.

- Ніка пропала. Ви не думайте, я ревти не буду, але я майже всю ніч не спала, служба техпідтримки і таке інше...

- Як це пропала? - щиро здивувався Іван. - Та Ніка, ну твоє цифрове альтер его, з гри?

- Проїхали... - відмахнулась дівчина.

- Стривай, - посерйознішав Олег. - Грець уже з Нікою, а ти змінила паролі на пошту і в інтернет-банк? Дай вгадаю, у тебе ж паролі всюди однакові?

Дівчина важко опустилась на стілець:

- Однакові. Знаю, дурепа я. Я відразу ж нові встановила.

- І на Фейсбуці? - підняв брову Олег, заглядаючи у телефон.  - Бо мені ось щойно прийшло повідомлення від тебе з проханням позичити гроші.

- Що!? - різко вскочила дівчина, заглядаючи до хлопця в екран. - От, чорт! Мене ще й взломали! - і ледь не розплакалась.

Олег таки підбадьорливо обійняв Олесю за плечі і заспокоїв:

- Це не так страшно, головне, що пошта ціла, а профіль швидко повернемо.

- А Ніку? Ти, може, допоможеш?

- Техпідтримка...

- Мовчить.

Олег розгублено розвів руками:

- Не знаю навіть.

- Заяву в поліцію напиши, - порадив Іван.

- Птьху ти, не смішно!

- Так я і не сміюсь. Ти гроші якісь вкладала?

- Ні.

- Тоді гірше.

- О, всі в зборі!  - у відчинених дверях з'явився ще один Єгор з кіберполіції. - А я вам телефон вашої жертви, Ірини , приніс. У нього захист стандартний, так що взломали швидко. Там стільки всього: і соцсітки і пошта, і галерея повна. Коротше, роботи на декілька днів, якщо не більше. Успіху!

- О, фрешик, знаєш, це завдання саме для тебе!

- Та я ж не проти. А ви?

- А я займусь списком спадкоємців.

Олег примружився:

- Я вам допоможу: Ірина заповіту не залишила, так як помирати якось не збиралась. А єдиним спадкоємцем за законом є її мати. А власного майна у покійної - нуль. Ось і весь список.

- Ось і чудово!  - енергійно підхопився старший слідчий.  - Ви можете чаю попити з бананами, а я швиденько в кафе збігаю і як почну все перевіряти!