Розділ 3

Розділ 3

- Фрешик? Ти чого так рано? - Іван з подивом зиркнув на підлеглого, який зазвичай трохи спізнювався. Джинси і кросівки в багнюці, сорочка явно вчорашня... - Ти ночував на роботі, чи що?

Олег лиш кивнув і потер червоні очі.

- Телефон потерпілої оглядав?

Стажист знову ствердно кивнув.

- Щось є?

Тут вже хлопець лиш невизначено розвів руками:

- Здається, вбивство і справді на замовлення.

- І чому ж? - Іван підсунув крісло до стола підлеглого.

- Тому, що вбивця обрав єдине місце з усього маршруту дівчини, на якому ведеться відеоспостереження. Він ніби спеціально хотів попастись на камеру.

- Єдиного? Звідки ти дізнався маршрут?

- Так це просто. Дивіться, вона викладала мапу кожної своєї пробіжки на сторінці у Фейсбуці. Маршрут завжди однаковий. По вівторках лише довший, так як пари у дівчини в вівторок пізніше починаються, якраз до того бізнес-центру з камерою.  Більше стаціонарних камер ніде нема, не таке вже й продвинуте у нас містечко.

- Так, маєш рацію. Можливо, вбивця так звітує про виконану роботу, ніби тіла жертви недостатньо... Щось ще?

- Зараз дивлюсь галерею фотографій. Тут фотки за рік, поки ні...

- А це що? - Іван заглянув у телефон і тут же тикнув пальцем у зображення, на якому в два стовпчики були слова англійською мовою.  - Схоже на якийсь пароль...

- Та щоб вас!  - я цілу ніч шукав, а ви заглянули - і ось вам! Це ж сід-фраза!

- І що це?

- Код доступу до криптогаманця! Фантастика! Можливо, спадок нашої жертви дещо більший, ніж одна стипендія... Зараз глянемо...

- Стривай, що ти робиш? - Іван зупинив підлеглого, який у себе на телефоні відкривав якийсь застосунок.

- Збираюсь заглянути до Ірини в гаманець.

- А ти можеш?

- За допомогою ось цієї фрази - звісно!

- А процедура?

- А є якась процедура?

Іван лиш знизав плечима:

- Дозвіл на огляд майна і банківських вкладів у нас є, так що...

- Ого! - перебив слідчого стажист.

- Що там? - Іван зиркнув в екран і присвиснув, побачивши цифру з багатьма нулями.  - А це що за валюта?

- Це USDC, одна монета відповідає одному долару. Ваша мудрість про вигодоодержувача стає все більше схожою на правду.

- Невже? Єдина спадкоємиця - мати Ірини. Я, звісно, не викреслюю її із кола підозрюваних...

- Так, можливо, звідси і гуманність з кінською дозою знеболювального? Любов до доньки, материнський інстинкт і таке інше, але жага наживи все ж виявилась сильнішою?

- Слухай, стажисте, у кожної версії має бути контрверсія. Вас цьому не вчили?

- Вчили. Але ж тут все очевидно.

- Невже? Ось що ти бачиш? - слідчий показав молодому колезі розкриту долоню.

- Пух з тополі,  - відповів хлопець. Його тут повно.

- А насправді це шерсть з черева Великої Небесної Богині Кішки, яка щоночі пролітає над землею...

- Що?

- Капшо. Шерсть це Марусі, кицьки моєї, а не пух. Не став ти ще батьком, щоб відчути щирість материних сліз. Ось я можу стверджувати, що замовник - ти.

- Що!?

- То. Фактично ти ж зараз заволодів усією сумою, чи не так? Тобто вигодонабувач - ти. Може, це у тебе план був такий?

- Та ну вас, не смішно.

- А я і не сміюсь. Ти ж можеш зараз взяти і перевести всю цю суму... Ну... Скажімо, на твій криптогаманець, про існування якого ти мені уже похвалився.

- Можу... - знітився стажист.

- Ось бачиш. Фактично, законною спадкоємицею є мати, але можу закластися, що вона про існування цього гаманця і не підозрює. А фактично вигодонабувачем є особа, що має оцю фразу, так? Тобто ти, - підморгнув слідчий.

- Досить це повторювати! Ну, справді! Геть не смішно!

- Гаразд. Ти можеш глянути, коли до неї прийшли ці гроші і звідки?

- Так... Всього була одна транзакція, дівчина отримала гроші за тиждень до її смерті. Підозрілий збіг, правда ж? А ось від кого так і не скажу... Треба, мабуть, подати запит на біржу і заодно вимогу заблокувати цей гаманець.

- Так, звісно. А ще ось що: бачиш, ця фраза - це фото екрана іншого телефону, а не скріншот?

- Точно. Слухайте, а може цей гаманець і зовсім не її, а вона лише сфоткала сід-фразу з іншого телефону, її хлопця, скажімо. А може, її якраз вбили через те, що вона дізналась цю фразу?

- І не забрали телефон. Звісно. І фото зроблене пів року тому. Щось задовго чекали. Так, стажист, давай по порядку: ти метикуєш запити на біржу і в суд, а я ще раз додому, розпитаю матір про інші телефони жертви.