Розділ 7

Дорогою до кладовища Іван знову мугикав "Стеін елайв", Олег на цей раз не заперечував, хоч у відвідуванні похорон було мало чого життєстверджувального. Їхали мовчки, поки у стажиста не пілікнув телефон.

 - Що? Нічого собі!? - вигукнув хлопець емоційно.  - Трясця!

- Що стряслось?

- На криптогаманець Ірини зарахована транзакція. Сума вдвічі більша за попередню. І це лише кілька процентів за перепродаж NFT, розумієте?

- Не зовсім. Наш колекціонер продав колекцію, а Ірина з цього отримала щось типу роялті? Якщо це лише відсотки, то яка ж сума угоди?

- Рекордна для продажу колекції NFT.  Думаю, ми скоро про неї дізнаємось десь з новин, але Еріксон тоді буде десь за океаном, адже ця колекція мала бути нашим головним доказом...

- Так, стажисте, не кисни. Щось тут не те. Цей Еріксон... Він колекціонер, це ж азарт мисливця. А ця колекція страшна, але ж унікальна, вона безцінна для нього. Не вірю, що Еріксон так легко з нею розстався, навіть за рекордну суму. Хіба що... В нього є інша колекція. Пам'ятаєш на відео на секунду з'являється невелика прямокутна тінь? Зуб даю, що це палка для селфі.

- Він робив селфі на місці події? Хворий тип!

- Ти пам'ятаєш, як він постійно красується на камерах? Він любить себе більше, ніж будь-що інше. А фото на фоні його жертв - це ніби два в одному: і він коханий, і його клята колекція.

- Ох, сподіваюсь, ви праві. Інакше нам здорово влетить... Ну пішли!