Ніколи не кажи "Назавжди"

Частина 10. Нік

  Що може бути гіршим за вікенд в компанії батька та його дружини? Тільки вікенд в компанії його друзів та партнерів, перед якими я маю тримати марку та грати роль спадкоємця, достойного своїх сімейних статків.

  По прильоту в Стамбул, нас селять в розкішному п’ятизірковому готелі Чіраган палац, що розташований на березі Босфору. Торжество має відбутись також тут, так би мовити, не відходячи від каси. Два дні заможні та впливові будуть відпочивати та розслаблятися, не забуваючи водночас налагоджувати нові зв’язки та знайомства. Батько хоче, щоб я також цьому вчився, тож тягатиме мене всюди за собою. Каторга! Як я маю це витримати? Блін, а міг би зараз тусити в «Індіго» та кайфувати, спостерігаючи за спокусливими танцями моєї Дюймовочки. Як вона там, цікаво? Мучусь від того, шо якісь ліві чуваки бачитимуть її сьогодні, а я ні. «Крихітко, рятуй мене від страждань! Скинь свою фотку в костюмі», - благаю свою дівчинку, в надії, що це підніме мені настрій. Ніка довго не відповідає, вочевидь, її  збентежило моє прохання. Та коли я вже втрачаю надію отримати фото, воно таки приходить. Тицяю пальцем в екран для загрузки, і щойно мої очі торкаються тендітної красуні одягненої у вкритий стразами тілесний купальник, відчуваю, що підійматись починає не тільки мій настрій, а й ще дещо. Виражаю своє захоплення словом «Вау!» та надиктовую хриплуватим від збудження голосом аудіоповідомлення про те, як я жалкую, що зараз не поруч.

  Вікна мого номера виходять на Босфор, що свідчить про те, що я на цім святі важливий гість. Вирішую вийти на балкон, щоб трохи охолонути. Мені конче необхідно освіжитись!

  На місто опустилася ніч, перефарбувавши води проливу в майже чорний колір. Роблю глибокий вдих, смакуючи солонуватий аромат вологого повітря. Ми в Чірагані не вперше. Через помпезний, старомодний стиль інтер’єру я зву його готелем для заможних старперів. Якби мені дали право вибору, то я б заселився в більш модне, сучасне місце. Але вибору в мене, як завжди, нема, його роблять за мене. А ще через якийсь рік-другий я повністю втрачу контроль над своїм життям…

- Не спиться? - раптово лунає жіночий голос десь зліва.

  Повертаю голову, аби пересвідчитись, що питання стосувалось мене. І кого ж бачу! У світлі місячного сяйва стоїть вона. Легкий вітерець розвиває її золотисто-каштанове волосся, а в медових очах відбиваються вогники нічного міста. Я знав, що ми побачимось, але не очікував, що це станеться так скоро.

- Нас поселили в сусідніх номерах? – дивуюся замість відповіді.

- Несподіваний збіг, чи не так? – всміхається моя колишня.

- Ага, - хмикаю, подумки відзначаючи, що, мабуть, я тут більш важливий гість, ніж вважав.

- Чому не спиш? – знов запитує Кріс.

- А ти чого не спиш? – відповідаю питанням на питання.

- Зміна часових полюсів, - знизує плечима вона.

- А, ясно.

- Як життя? – продовжує задавати питання моя сусідка.

- Чудово, а ти як? Не думав, шо знайдеш час у своєму щільному графіку…

- Це ж татків ювілей, хіба я могла його пропустити? А от тебе я не очікувала тут зустріти. Не пригадаю, щоб ти полюбляв подібні заходи.

- Хм, я й не люблю. На ці вихідні в мене були більш цікаві плани в Києві, але мушу бути тут…

- Тобі тут погано? – якимсь дивним, сумним тоном, ніби ці слова мають прихований підтекст, промовляє Крістіна, опираючись спиною на перила балкону. І я помічаю, що вона одягнена в тонку шовкову комбінацію та такий самий легкий халатик.

- Мені більш до вподоби київські клуби, - всміхаюсь у відповідь та відводжу погляд.

- Давненько я там не бувала, - задумливо тягне моя колишня. – А ти класно виглядаєш, - вона несподівано робить мені комплімент.

- Дяки. Навзаєм, - відказую коротко, маючи намір звалити назад у номер. Я вийшов на балкон заради того, щоб прочистити голову, а не для того, щоб забити її емоційним спамом. – Гарних снів, Кріс. Побачимось, - кажу сусідці та йду, щільно зачиняючи за собою двері балкону. Так само щільно, як колись вона зачинила двері наших стосунків. На сьогоднішню ніч в мої плани не входять думки про колишню. Тож лягаю у ліжко, беру до рук телефон і заходжу в наш з Нікою чат, щоб знов подивитись на фотку моєї дівчини.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше