Ніколи не кажи "Ніколи"

Частина 35. Ніколь

  Щойно ми прийшли до клубу, і наші барабанні перетинки завібрували від басів, що лунали з динаміків, у моєму тілі моментально прокинулося бажанням танцювати. Ми збиралися в Майї, тож подруга допомогла мені вкласти волосся та нанести макіяж. Я не люблю, коли його забагато, тому обмежилася розтушованою підводкою очей, що підкреслила мої сіро-блакитні радужки та зробила їх більш виразними, та нанесеним на губи напівпрозорим рожевим блиском. Під свої сірі джинси «скіні» я збиралася надягти такого ж кольору гольф, але подруга переконала, що я в ньому запарюсь, і великодушно позичила сріблясту шовкову маєчку, що ідеально поєднується з моїм піджаком. Це була чудова ідея, інакше  танцюй я у своєму гольфі, то вже давно була б мокра. А так, поки навіть піджак знімати не хотілося.

  Музика на початку вечора звучала не надто динамічна, діджей ставив легке R&B, даючи можливість відвідувачам розігрітись. Мої рухи були ритмічними та водночас плавними, я насолоджувалася кожним новим бітом, що віддавався у моєму пульсі. На танцмайданчику ставало все більше людей, і в якийсь момент вони навіть злегка відтіснили від нас Катю з Марінкою. Ми ж з Майєю продовжували веселитися, кайфуючи від музики та від атмосфери, що нас поглинула. Коли я сюди приходила на співбесіду, клуб не був настільки красивим, як зараз. Світломузика та ілюмінація зробили свою справу.

  Я танцювала спиною до барної стійки, стараючись не думати про те, що за нею працює наш новий приятель Костя. А, може, я навмисне відвернулася, щоб не ловити на собі його погляди і не соромитися. Хоча хто сказав, що я йому взагалі цікава, і він збирається на мене дивитись? Вирішивши не мучити себе цими питаннями, я остаточно розслабилася, і, забувши про все на світі, просто ловила ритм.

  В якийсь момент, в процесі танцю, бавлячись, повернулася спиною до Майї, і, посміхаючись з заплющеними очима, плавно погойдувала стегнами в такт музиці.

  Я безліч разів чула фразу «відчувати на собі його погляд», але ніколи не думала, що чий-небудь погляд може бути реально фізично відчутним. У всякому разі, в той момент, я ніби шкірою відчула, що на мене хтось дивиться. І коли наважилася розплющити очі, то ледь не сконала від несподіванки. Мене пропалював поглядом ні хто інший, як Нікіта Громов. У приступі паніки, я розвернулася, схопила за руку Майю та потягла її в бік туалету.

 

***

- Ти бачила? Він тут! – ледь не кричу я, щойно ми опиняємося в жіночій вбиральні.

- Ага, і, здається, мій залицяльник також, - зітхає Майя.

- В тебе хоча б залицяльник, а в мене – ворог номер один!

- Нікуся, не накручуй себе. Він же тебе більше не чіпав. Та й ми були готові до того, шо Громов може тут з’явитись. Тож поводься, як ні в чім не бувало, - намагається заспокоїти мене подруга.

- А ще з ними та блондиниста стерво, що облила мене колою! – не вгамовуюсь я, починаючи ходити туди-сюди по вбиральні.

- Бачила… Але ж, Ніка, не забувай, шо ти тут не одна, з тобою є я, Маріна, Катя, Костя і, якшо вже на те пішло, то мій знайомий охоронець Ден, котрий зможе нас захистити. А ще адміністрація клубу в особі Сергія і Альони. Як тобі таке? Тож не варто собі псувати настрій через двох неприємних особистостей. Розслабся, веселись! Хай бачать, шо тобі добре, не зважаючи ні на що. Вони не повинні почувати себе переможцями!

- Ти права, - погоджуюсь я. – Знаєш, ти могла б стати тренером! Тобі чудово вдається проголошувати мотиваційні промови!

Майю веселить мій коментар. Вона пильно дивиться мені в очі, потім підходить ближче та кладе руки мені на плечі.

- Зроби глибокий вдих-видих, - спокійним впевненим тоном командує подруга. – Сьогодні все буде добре. Я з тобою.

  І я їй вірю. Посміхаюсь у відповідь, і ми разом повертаємось в залу.

 

 

  Переконавши себе в тому, що прийшов час позбутися страхів, що заважають жити, я слідую за Майєю, котра веде мене крізь танцмайданчик до барної стійки, за якою, до мого невеликого полегшення, зараз сидять лише Нік та його друг Артем. Неадекватна білявка кудись щезла. Ми зупиняємося біля стійки прямо навпроти Кості, який активно працює, лишаючи при цьому невеличку відстань у вигляді пустого барного стільця між нами та хлопцями. Робимо вигляд, що не помічаємо їх. Але кучерявий блондинчик, на відміну від свого товариша, не збирається нас ігнорувати, він спускається зі стільця та підходить до нас ближче, в той час як Нік залишається на місці, не вдостоївши нас навіть поглядом.

- Привіт, красуні! Шикарно виглядаєте! – посміхається хлопець, котрий явно радий бачити якщо не нас двох, то мою подругу точно.

- Привіт. Ніка, це – Артем, Артем, це – моя подруга Ніка, - коротко знайомить нас Майя, хоча ми й так заочно знайомі. - Якби я не знала, шо Костя ваш друг, то вирішила би, шо ти мене переслідуєш, - гострить вона.

- А якби й переслідував, шо в тому поганого?

Подруга у відповідь закатує очі та підкликає Костю.

- Костік, приготуєш для нас щось новеньке?

- Звичайно, я ж обіцяв вас сьогодні балувати! – всміхається бармен.

  Артем кидає на нього дивний погляд і трохи напружується, в той час як Нікіта не подає жодних ознак зацікавленості у тому, що відбувається.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше