Ніколи не кажи "Ніколи"

Частина 59. Нік

  Не хочу говорити з Ксюхою при свідках, тому відходжу в сторону.

- Привіт, бро, - чується в слухавці голос її брата.

- Тьома, ти?

- Ні, це Ксюха, просто я охрипла, - глузує приятель.

- А чого ти дзвониш з Ксюхиного телефону? – всміхаюсь у відповідь.

- Тому що моєму хвилину тому настав капець.

- Як це? Ти ж тільки недавно його купив.

- І вже примудрився розтрощити, - голосить Тьома. – Перевозив сьогодні барабани в гараж, вернувся додому змученим, голодним… Спішив, впустив телефон… Так от, чого я тобі дзвоню… Виручиш друга?

- А шо треба?

- Чувак, розумієш, я не можу без телефона. Мені Майї тре подзвонити, ну і не тільки. Коротше, родаки ще не повернулись, а в мене на карті геть мало бабосів, тільки трохи готівки. На телефон не вистачить. А дзвонити родакам не хочу…

- Треба підкинути грошенят? – здогадуюсь я.

- Ага, позичити. Родаки вернуться, і зразу поверну.

- Та не питання, які проблеми?

- Та просто я хтів зробити це зараз. Може, під’їдеш зі мною в магазин, заодно допоможеш вибрати?

- Шо, прямо зараз?

- А ти зайнятий?

- Ну, таке… - вирішую не вдаватись в подробиці. – На трешу збирався.

- Може, перенесеш її на пізніше? – вмовляє Тьома. – Нік, я – твій боржник. Мені вже геть зносить дах! Терміново маю подзвонити моїй Богині!

- Ромео, а чого ти не подзвонив їй до того, як розбив телефон?

- Не хтів на неї тиснути. Півтора дні чекав, більше не можу!

- Ну добре, добре, куди я дінусь…

  Вертаюсь до столика та, коротко вибачившись перед Нікою з  Костею, валю геть з кафешки. Може, воно і на краще. Нема чого себе мучити, спостерігаючи за цією милою парочкою. Хоча Ніка сьогодні не така вже й мила. Не знаю, що на неї найшло, але ці її постійні підколки та зауваження змушують мене насторожитися.

 

  Через пару годин ми з Тьомою виходимо з магазину. Друг з останньою моделлю айфона в руках, я ж із вельми схудлим гаманцем. Не можу не порадіти за Тьому, спостерігаючи, як він щасливо всміхається, балакаючи по телефону з Майєю.

- А, може, рвонемо в гараж та порепетируємо? – пропонує товариш, перебуваючи у піднесеному настрої після розмови з коханою.

- А давай, - відповідаю я. – Все одно моя треша накрилася мідним тазом.

 

 

  Чекаємо в ангарі Кирюху з Жекою. Тьомич сидить за своєю новенькою барабанною установкою, щось налаштовує та поправляє, я стою із ним поруч, проводжу рукою по тарілці:

- Це, реально, річ!

- А то! Заціни! – Тьома бере до рук палички та починає барабанити. – Вау! Відчуваю себе, мов за кермом новенької тачки!

- О, так, я тебе розумію!

- Нумо разом шось замутимо, поки пацанів нема, - пропонує товариш. - Ти складав нову пісню, може, її й спробуємо зіграти?

- Навіть не знаю, вона ще не допрацьована і нема другого куплету.

- Так от разом і допрацюємо. Ти почни, а я підхоплю.

- Вона тобі може не сподобатись, - вагаюсь я.

- Чого це?

- Вона лірична.

- Серйозно?! – надихається барабанщик. – Чувак, ти написав ліричну пісню?! Такого не було вже сто років!

- Тобто, ти радий? І ти не вважаєш, що лірика – це слинява фігня? – недовірливо поглядаю на приятеля.

- Нікітос, та це ж ти так завжди казав! А я тільки за! Ти глянь на мене – я ж романтик до мозку кісток! Тільки скажи мені, шо це не зовсім прям мєдлячок, бо я не переживу, якшо хто-небудь запросить на танець мою Богиню, поки я буду на сцені!

- Мелодію ще треба допрацювати, тому поки складно сказати, що з цього вийде.

- То почнімо ж!

  В ангар завалюють Киря з Жекою.

- І шо це за муха вас вкусила, шо ви надумали спонтанно зібратись? – замість вітання запитує Киря.

- А те, шо наш фронтмен працював над новою піснею і ми хочемо спробувати її зіграти, - відповідає йому Тьома. – Не без використання моїх новесеньких барабанів, звичайно ж!

- А, ясно, ясно. Нова пісня, нові барабани – це святе! – тягне либу клавішник.

 

  Лупашимо для розминочки пару старих композицій, а тоді беремося розучувати нову.

  Лунають фінальні акорди.

- Круто виходить! Мені подобається, - коментує Жека.

- І мені! – приєднується Тьома.

- Дякую, хлопці, я теж задоволений. Лишилося діло за малим – скласти текст другого куплету, - розминаю пальцями перенісся.

- Сподіваюся, цього тижня тебе знову відвідає натхнення, - всміхається бас-гітарист.

- Ага, в прямому сенсі слова, - загадковим тоном додає Киря.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше