Глава 3

Така новина миттю протверезила Айшель. Вона вилізла з ванни та схопила рушника:

- Як так вийшло? Хто посмів? Допоможи мені одягнутися.

Роузі, зачинивши двері, пройшла у кімнату. Тремтячими руками взяла рушника та витирала тіло Айшель.

- Коли я зайшла до будуара, щоб взяти вам олії, побачила як Зельда намагається втопити принцесу. Я схопила її за шию й змогла зашкодити. Зельда дотягнулася до свічника та добряче вдарила мене ним, проте на мої крики, забігла варта і схопили Зельду. На щастя принцеса не постраждала, лише трохи закашлялася.

Почуте настільки вразило Айшель, що вона навіть не знала, як реагувати. У перший же день, на чужоземну принцесу посміли скоїти напад. Не дарма вона відчувала, що не всі тут будуть їй раді. Поки дівчина оговтувалася, служниця не замовкала:

- От я давно казала, смерть Гертруди не випадковість. Тінь вбивці повернулася і продовжує свою чорну справу.

- Хто така Гертруда?

Роузі розправила спідню сорочку й накинула на тіло Айшель.

- Перша дружина короля. Вона померла три роки тому, сказали – від хвороби, але жінка ніколи не хворіла, була здоровою, а наступного дня її знайшли мертвою в покоях. Я підозрювала, що справа в отруті, але всі подібні розмови швидко стихли. Бачили б ви Рейнара, так горював. Місяць майже нічого не їв, ми боялися, що король, а тоді він ще був принцом, піде слідом за дружиною. Але поступово очуняв, а тут знов таке.

Почуте шокувало Айшель. Вона навіть не підозрювала, що король мав дружину. Дівчина знала – у Лимерії, на відміну від Отурії, не прийнято багатоженство, законною дружиною може стати лише одна жінка. Одягаючи тісний корсет, принцеса мимоволі скривилася.  

- А діти у короля є?

- Немає, вони ж тільки два місяці були одружені й сталося таке горе. 

Айшель добре відомі інтриги в гаремі. І хоч вона трималася від усього осторонь, але плітки, до яких заходів вдаються наложниці, щоб завоювати увагу султана й знищити конкурентку, доходили й до неї. В Лимерії немає наложниць, проте існують фаворитки. Зав’язки корсета туго стиснули спину й стало важко дихати. Не зважаючи на таку незручність, дівчина озвучила свої підозри:

- А Зельда не користувалася увагою Рейнара?

- Що ви, звісно ні. Перед приїздом принцеси, усіх фавориток король вислав з палацу та видав заміж. Наскільки мені відомо, зараз він не приділяє увагу жодній жінці.

Така новина автоматично викликала повагу до Рейнара. Очевидно чоловік розумів, що жіночі чвари не сприятимуть комфортній атмосфері для принцеси. Нарешті одягнувшись, Айшель поспішила до Есен. Дівчина сиділа на ліжку та тремтячими руками тримала склянку води. Побачивши султану, за звичкою підвелася, й зрозумівши, що зробила помилку наказала:

- Залиште нас з моєю фрейліною наодинці.

Ніхто не посмів заперечувати, й служниці вийшли з кімнати. Есен стояла у сукні, одягнутій наспіх. Хоч вона і передбачала оту страшну конструкцію для пишності, проте зараз сукня вільно спадала на підлогу й здавалася задовгою. Дівчина одним ковтком осушила стакан та не стримувала хвилювання:

- Служниця намагалася мене вбити. Погоджуючись допомогти вам, я не чекала, що у перший же день від мене намагатимуться позбавитися. Ви обіцяли мені багатство й владу, а натомість я ледь не загинула. Я відмовляюся вдавати з себе вас і зараз же розповім все королю.

- Ти не посмієш, - у голосі Айшель прозвучали пискливі нотки. – Як гадаєш, що він зробить з нами обома дізнавшись правду? На шибеницю захотілося? Назад дороги немає, нам потрібно продовжувати цю гру.

Принцеса бачила як тремтить Есен. З її очей потекли сльози й здавалося у дівчини почнеться істерика. Айшель пригорнула дівчину у заспокійливі обійми:

- Не хвилюйся, Зельду схопили. Вона швидко зізнається у причині свого вчинку й ми зрозуміємо, чи небезпека минула. Крім того, не думаю, що хтось наважиться повторити цей замах. Надалі, ми будемо обачнішими.  

І хоч слова принцеси звучали впевнено, проте вона чудово розуміла в який клубок змій потрапила. Хтось явно не бажав бачити її королевою. Припускала, що це справа рук колишньої коханки короля, або хтось хотів розпочати війну між двома державами. Страшно й уявити, як відреагує султан, що його доньку вбили. Всупереч тому, що він не любив її, проте сам факт змусив би падишаха вжити відповідні заходи. Залишалося лише здогадуватися: тут замішане кохання, чи політика.

Двері відчинилися і до кімнати увійшов Рейнард. Принцеса одразу відпустила Есен й стала струнко, ледь схиливши голову. З її мокрого волосся стікали краплі води й повільно рухалися вниз, ховаючись у глибокому вирізі декольте сукні. Спіймала на собі уважний погляд короля, а з-за його спини, насупивши брови, виглядав Арикан. Трохи помовчавши, Рейнард нарешті подивився на свою наречену, яка досі тремтіла від страху:

- Як почуваєтеся, принцесо?

- Погано, ваша служниця ледь мене не вбила.

Це прозвучало з докором, і у чоловіка прокинулося почуття провини. Він пройшов вперед та зупинився біля Есен, розглядав її обличчя:

- Прошу вибачення, я не очікував такого. Від сьогодні ми ретельніше оберігатимемо вас. Служницю схоплено та доправлено до кімнати катувань, там вона у всьому зізнається. Не хвилюйтеся, я гарантую вашу безпеку.