Норовлива наречена

Глава 6

Айшель зрозуміла, що чоловік немає наміру розкривати таємниці цього звіра. Він мовчки підіймався сходами й дівчина чула пришвидшене серцебиття та прискорене дихання. Її вперше несуть на руках і це подобалася. Гаряче тіло зігрівало та дарувало затишок. Підозрювала, чоловіку важко, інакше, чого б так швидко тріпотіло його серце. Опинившись на другому поверсі, принцеса спробувала звільнитися від дбайливих рук:

- Відпусти, тут я можу й сама піти. Скрізь застелені килими.

- Ще трохи. Не переймайся, мені не важко.

- Я й не переймаюся. Якщо болітимуть руки, то сам винен, - Айшель демонстративно надула губки та відвернулася. Намагалася не дивитися у чорні очі, в яких губилася. Така близькість насторожувала, викликала особливу млість у серці й дарувала тепло. Під осудливі погляди охоронців, Арикан заніс дівчину до  покоїв. Як тільки її ноги торкнулися пухнастого килима, чоловік направився до дверей:

- Добраніч. І не ходи більше боса.

Він збирався йти й не мав наміру залишатися ні на секунду. Айшель відчайдушно схопила його за руку. Чоловік зупинився та здивовано поглянув на неї. Дівчина бачила у ньому надію, шанс на порятунок й ризикнула, довірившись незнайомцю.

- Допоможи мені. Я не бажаю ставати фавориткою короля, хочу повернутися до Отурії. Посприяй моїй втечі, або переконай Рейнарда відпустити мене.

Її голос тремтів, місцями звучав нерозбірливо та невпевнено, але Арикан почув все, що так боялася сказати дівчина. Він різко висмикнув свою руку з її долоні й приморозив крижаним холодом:

- З чого ти взяла, що я тобі допомагатиму? До коханок короля мені немає справи й все, що відбувається у його ліжку мене не цікавить. Тепер я пильнуватиму тебе, щоб не втекла, - чоловік розвернувся та направився до виходу. Відчиняючи двері ще раз поглянув на дівчину, - щоб не постраждати, раджу не робити дурниць. Чим швидше ти приймеш свою долю, тим краще для тебе.

Рейнард сидів у широкому кріслі та неквапливо смакував терпке вино з чітко вираженим присмаком дуба. Синіми очима грізно свердлив мага, що стояв біля дверей, винувато опустивши голову. Поклавши келих на стіл, не поспішав відпускати зі своєї долоні. Ніби граючись, крутив посуд, задумано розглядаючи червоний напій.

- Чому ти забрав Есен? Мій звір її визнав, вона почула мій поклик, тепер сумнівів немає, ця дівчина приручила звіра.

- Вона замерзла, Ваша Величносте. Мені довелося нести дівчину на руках до покоїв. Есен тремтіла від страху, барс добряче її налякав. Потрібно розповісти їй все поступово, не слід вивалювати цю інформацію. Для чужинки буде важко сприйняти це все.

Рейнард нарешті дав келиху спокій та стиснув руки в кулаки:

– Кажеш так, наче це якесь прокляття. Я навіть не знав, що зможу знову відчути щось подібне. Після Гертруди, був упевнений, що більше не закохаюся. Мій звір визнавав лише її, а тепер з’явилася ця отурійка й затьмарила розум. Все дуже невчасно. Звір не зможе без Есен, а я мушу одружитися з принцесою. Бачив би ти, як вона відреагувала, коли я оголосив її своєю фавориткою. Гадав, дівчина зрадіє, усі ж тішилися з такої можливості, а вона мало не заплакала. Можна подумати, що їхні гареми з чисельними наложницями краще. Есен теж мала б відчувати щось до мене, не розумію, чого стримується, говорить лише про свого нареченого.

– Можливо не вона ваша доля, може Есен призначена іншому.

Гучний стук кулаком по столу пролунав кімнатою. Рейнард насупив брови, вуста витягнулися у загрозливому шипінні, й на якусь часточку секунди його ніс перетворився на чорний трикутний і одразу зник. Хоч чоловік і стримав трансформацію, проте цієї миті вистачило, щоб Арикан помітив перетворення.

– Не смій більше таке говорити. Ніколи. Ця дівчина моя і я її не відпущу. Клятий Муслім запропонував свою доньку за дружину. Я не міг відмовити, адже виказав би неповагу і знову країна стала б на шлях війни. До того ж він обіцяв провінцію Пальнур подарувати Лимерії. Але султан і не підозрював який подарунок мені зробив. З його допомогою я зустрів Есен. Доведеться одружитися з Айшель, а Есен стане фавориткою. Поки це найкращий варіант з цієї ситуації. Якщо відмовлюся від шлюбу, то Муслім не стерпить цієї образи.

– Але Есен не хоче цього.

– Поки не хоче, – Рейнард підніс до губ келих та зробив кілька ковтків вина. – Вона не знає від чого відмовляється. Дорогі подарунки та  прикраси зламають її. Ще не одна жінка не встояла і не відмовляла мені. Так буде і цього разу. Вранці надішли їй скриньку з прикрасами. Завтра організуй сніданок на чотирьох осіб. Я їстиму з нареченою, фавориткою та матір’ю.

Арикан поклонився й вийшов за двері, так і не наважуючись розповісти те, що вже два тижні ятрило душу. Вирішив поки зберегти це у таємниці й уважно стежити за чужинками.

Айшель майже всю ніч не спала. Тривожні думки не давали спокою і шматували душу. Намагалася вигадати, як позбутися уваги короля та повернутися в Отурію. Звісно Рейнард вродливий і, мабуть, й справді більшість дівчат мріяли б опинитися на її місці, але приклад матері надто яскравими спогадами майорів у пам’яті. Не хотіла ставати тимчасовою втіхою. Мріяла про велике і сильне кохання й бачила своє майбутнє з Джасімом. Хоч він не пропонував заміжжя, але його увага свідчила про серйозні наміри. Трепетні почуття, що розбурхував чоловік у її серці, робили ці мрії ще нав’язливішими.

У палаці відбувалося щось дивне. Напад на Есен, хижий звір, що розгулює садом, підозріла смерть першої дружини короля – це все не сприяло відчуттю безпеки. Принцеса не помітила, коли провалилася у легку дрімоту, яку перервав скрип дверей. До кімнати зайшли служниці й дзвінкими голосами прогнали залишки сну:

– Прокидайтеся! Час зустрічати новий день.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше