Роздiл 5

Ліза

Збираю на завтрашнє навчання рюкзак, і мені нахабно заважають.

- Генрі, кому кажу, віддай конспект! - простягаю руку забрати свою річ у домашнього улюбленця.

Але не тут-то було.

Улюбленець у моїй родині непростий. Замість кішечки або милої собачки, по квартирі бігає гусак. Здоровенний, білий і нахабний безмежно.

З гагаканням, змахуючи крилами, гусак мчить із моєї спальні в коридор. Я за ним. Кричу на всю квартиру, що на наступне Різдво нехай пощади не чекає. Вставлю йому яблука в одне місце, раз такий неслухняний.

Генрі у нас вже більше двох років. Прибув в якості подарунка татові від вдячного пацієнта перед самим Різдвом. Ось тільки не в готовому, а в самому живому вигляді. Ми і яблука підготували, і деко для духовки. Але дивлячись в його жалібні гусячі очі, все-таки здригнулися. Так і залишили у себе ненадовго, а розлучитися потім не змогли.

Раніше старша сестра жила тут і Генрі метався між нами, вимагаючи уваги. Після весілля Соня переїхала до свого хижого ботана,* і тепер гусак подвійно до мене пристає.

Мама в фартусі вибігає з кухні, чим гусак відразу користується, ховаючись за неї.

- Ліза, припиніть кричати. Сомови вже приїхали, - мама перериває наші розбірки і підходить до вхідних дверей.

А ми так і залишаємося зустрічати. Я з пачкою пташиного корму, який схопила для обміну. Гусак з конспектом у дзьобі. Стоїмо поруч і чекаємо.

Першою заходить Валерія, мама моєї найкращої подруги. Після неї Михайло, батько сімейства Сомових.

Бурхливі вітання друзів починаються від самого порога. Мій тато теж вийшов зустріти і радіє пирогу, який гості з собою принесли.

- Генрі, у мене ж і для тебе є частування, - Валерія простягає гусаку його улюблені крекери.

І птах одразу про все забуває, гублячи з дзьоба на підлогу мій конспект.

Тільки і я забуваю підняти. Після друзів батьків заходить ще один гість.

Він-то що тут забув?

Хто його кликав? Виженіть звідси скоріше!!!

- Овсій з нами захотів до вас приїхати, - немов читаючи мої думки, пояснює Валерія.

- Як добре! Ми дуже раді, Овсійчику, що ти з нами вечір проведеш.

Егеей! Мамо, говори тільки за себе.

Не треба його обіймати! Не пускайте далі порога!

Я буркочу всередині себе. Зовсім радіючи ще одному гостеві.

- Молодець, що приїхав. Та й Лізі буде веселіше, - підхоплює тато, начебто я сильно сумувала.

- Ми ж так рідко бачимося, ось і поспілкуємося. Правда, Лізок? - підходить до мене ближче злісний ворог. Другом він точно моїм бути не може.

У такій ситуації вся надія на гусака.

А він зайнятий, зрадник, крекери ніяк не догризе.

- Хіба твоя вечірка закінчилася? - люб'язно шиплю на нього.

- Твоє побачення, як бачу, теж не в самому розпалі? - відбиває з посмішкою він, заганяючи у пастку.

Ой-йой. Підловив мене гад.

Батьки перемістилися в зал. Пощастило, що не чули. Треба терміново придумати, як втекти від гостей. Може до сусідів попроситися?

Ось куди подітися мені від сердитого хлопця?!

Прямо вдома пастка починається.

- Ми недовго гуляли. І взагалі, тебе не стосується, - пробую від теми піти, і від Сомова сховатися.

- Куди зібралася? - він ловить мене в спробі до втечі.

- Спати. А куди ж ще?

Намагаюся вирватися, до моєї спальні близько.

- Ну ні вже, любителька рибок у ставку, готуйся до довгого вечора.

- Овсій, ти що задумав?

Мені байдуже, але краще знати заздалегідь.

- Що незрозумілого? - наближає обличчя, просвердлюючи темними очима. - Готуйся до відповідки за свої хитрі справи, малявка. Підставу з барбекю не пробачу.

Ні, ні і ні. Не хочу я до відповідок готуватися!

Мені і так живеться непогано. Рідше б бачити нахабного брата подруги, тоді ще краще стане.

Відскакую від нього та ховаюся за гусака.

- Генрі, ану перевір на смак нашого гостя!

Гусак з крекерами розправився. І переміщує увагу на Овсія.

- Геть від мене, дурний птах, - той різкими рухами махає на гусака.

Наш Генрі такого не любить. Він гордий і вважає себе тут господарем.

Атака себе чекати не змушує. Гусак з диким гагаканням нападає на Сомова. Клацає дзьобом і ось-ось вщипне.

- Давай, давай, так йому!

Здогадайтеся, в чиїй я групі підтримки?

- Забери його від мене! Ай, дідько! Ви йому дзьоб наточили?! - Овсій кричить і намагається гусака відірвати від ноги.

- Мій улюбленець відразу зрозумів, хто тут напрошується.

Навіть і не думаю рятувати цього нахабу. Давно збиралася гусака на нього нацькувати.

- Ви чому ще тут? - мама визирає до нас в коридор. - Швидше проходьте до столу. Генрі, Генрі, лети сюди, дам тобі крекери!

Ось так, мама бере і рятує незваного гостя. Гусак обирає улюблені ласощі, замість ноги хлопця. Сподіваюся, що тимчасово. Я ще видовищем з клевання брата-гада подруги, насолодитися не встигла, як слід.

Злюся, що ввечері вдома залишилася, та плетуся до столу. Незручно перед старшими Сомовими відмовлятися, вони до мене завжди по-доброму ставляться. І вони не винні, що син у них такий нахабний вродився.

- Ліза, куди ти рухаєшся? Ми для вас спеціально два стільці поруч поставили, - мама і тут допомагає, щоб я раніше геть здуріла.

- Малявка, втекти не вийде, - шепоче мені на вухо той ще гад.

- І тобі від гусака, -  обіцяю з урозою.

- А тобі від щук, - бурмоче він, лякаючи не менше.

Вже й не пригадаю, чи хотілося мені їсти. Пліч-о-пліч з Овсієм я вся на голках. Відчуваю себе надто напруженою і роблю вигляд, що завжди гостям рада. Дивне поєднання. Але складно триматися.

- І як вдало, що наші діти в одному університеті тепер, - чую фразу від Валерії, аж погано стає.

- Ну я відразу сказав близнюкам, щоб за дівчатками там наглядали, - погоджується Сомов батько.

- Тільки цим і займаємося, - із найчеснішим виглядом, киває брехун, він же Овсій.