Роздiл 8

Овсій

В кінці лекції брат мене тягне на вихід. Але я не можу просто так заспокоїтися.

Ненависний однокурсник перший нас зачепив, наговорюючи на невдале барбекю.

- Нам плювати на твої вечірки. А на тебе, Лекс, ще більше! - кидаю в нього, закипаючи від гніву.

- Угу-угу, плюйте далі, - гмикає він. - Вам скоро доплачувати доведеться, щоб хтось ще до вас приходив.

Ось вже підлі щурятники. Розпатякали все. Ми запрошували до себе на барбекю деяких однокурсників. Мабуть, ті поділилися враженням. Я пропустив через поїздку до Горіхових. Брати потім розповіли, що найвеселішим було плавання щук у ставку. Бігати від басейну за будинок до грилю - напружувало, і в підсумку рано розійшлися. Накрилася крута тусівка. А я ж казав, що місце має значення!

- Для нас заплатити не проблема, - не витримує Гор, - Тобі і це не допоможе на змаганнях.

- Так, адже чемпіоном став я, а не ти. Як тобі друге місце отримати? Чи не забагато?

Я б міг ворогу цього не нагадати...

Ні, звичайно! Не міг!

В кінці літа Овсій Сомов зробив це. Мене назвали чемпіоном сезону в паркурі під сумне сопіння Корнєва.

- Ой, та подавися своєю перемогою, - він плечима пересмикує, - У наступному сезоні размажу вас обох і переїду, як по м'якому тісту катком. Заздалегідь треба жаліти?

У нас з близнюком кулаки одночасно стискаються. Так би і вмазав в його знахабнілу щелепу. Лекс наражався, але і ми не з тих, хто змовчить.

Викладач ніяк вийде, щось там шарудить біля столу. Проблеми нам не потрібні, тільки і терпіння не залізне.

Наближаюся до Лекса, спеціально посміхаючись в його обличчя. Хай бачить, що ми не проти з ним побитися. Давно свербіли кулаки.

- А може треба пожаліти тебе, бовдуре? Когось із нас навіть Єва не вибрала.

- Продув ти з усіх боків, бідненький Лекс! Муха-ха-ха, - брат стоїть поруч та ірже над нашим ворогом.

- Рано радієте, Сомови, - Лекс не здригнувся та гнівно сичить: - Над вашими програшами і обломами, я буду теж дуже голосно сміятися. І станеться це швидше, ніж ви могли собі тільки уявити.

- Залякуєш нас? - хапаю ворога за сорочку на грудях, а брат готується в будь-який момент його вдарити в підтримку.

- Уже залякав.

Лекс випльовує відповідь і теж хапає мене за футболку. Штовхаю гівнюка на стіл, він мітить лобом буцнути мені в ніс. Ледве встигаю пригнутися. І заношу кулак для подачі...

- Припиніть негайно! Сомови, скільки можна?

Викладач рознімає бійку і нападає, звичайно ж, на нас з близнюком. Ледь що, відразу Сомови. А підлий Лекс Корнєв за секунду втік.

Злі як чорти, прямуємо в їдальню. Вирішуємо, що Лексу на тренуванні по черзі дамо у табло. Ніхто не сміє нас залякувати. Нехай і не сподівається, що ми це забудемо.

Беремо замовлення і сідаємо за стіл. Мстиві розмови про розправу з Лексом, швидко припиняються. З приходом Майї і Амелії, вдаємо, що самі нормальні студенти, це про нас.

- Гордій, ми взагалі-то не самі, - Майя пручається з хихиканням, коли брат її міцно до себе притискає.

- Поруч з тобою, я погано бачити починаю. Ну дай, дай, свою дівчинку поцілую, - і вже тягнеться наполегливо, всупереч обуренню дівчини.

Тьху ти. Знову починається...

Мій брат-близнюк зовсім кукухою рушив на грунті кохання.

Відвертаюся від них. Амелія зайнята листуванням з моїм старшим братом. Він уже закінчив універ і тепер працює в нашій сімейній компанії.

Подумки налаштовуюся не перетворюватися в своїх братів. Не вистачало ще. Я стійкий, і не хочу ставати залежним.

Жую сендвіч, і згадується не Єва, а Ліза.

Дрібна вередунка бреше постійно. Мій хлопець те, мій хлопець се, у всьому краще тебе. Сама собі хоча б вірить? Хлопця ніякого немає, а запала вона на мене.

Тому й дражниться! Що тут незрозумілого?

Вчора розлютила мене її брехня, що не менше, ніж наїзди Лекса. Захотілося провчити норовливе дівчисько за все та перевірити заразом, що мій нюх не помилився. Засоби могли бути й інші. Але я вибрав один...

Тепер не впевнений, що правильний, але отримав підтвердження. Я не помилився! Моя атака з поцілунком показала, як вона тремтить в моїх руках. І як Ліза невміло цілувалася, коли на коротку мить піддалася.

Та вона в мене по вуха вклепалася!

Проблема з відповідкою все ж виникла. Дідько, у мене самого знесло дах. Це до того, як гусак спробував на смак мій зад. Дика дівчина і її вихованець такий же. Від них безсумнівно треба подалі триматися.

Нехай подруга сестри і не мріє про мене. Більше я її не поцілую.

- У вас кекси є? А то на роздачі закінчилися. Можна візьму?

До нас підбігає сестра з підносом і падає на стілець біля Амелії.

- Де Лізку втратила? - питає брат, ставлячи ближче до неї тарілку з кексами.

- Слідом зараз прибіжить, куди вона дінеться, - відповідаю раніше сестри, без всяких сумнівів.

Аріна гмикає в мій бік, і я помічаю по ній, ще трохи та й лопне від радості.

- З вами на ланчі побуду, щоб не заважати закоханій парочці, - вона витягує палець вперед і показує на сусідній ряд. - Ліза зі своїм хлопцем сидить. Бачите? Скажіть, як виглядають мило?

Чого?

З ким сидить?!

Охрініти...

Підскакую, і сам собі захлопую рота.

- Ох, я так рада за Лізу, - захоплюється картиною Амелія.

- Треба буде з ним ближче познайомитися. Дивіться, який він гарненький, - навіть Майя з першого погляду перейнялася.

На брата дивлюся, Гордій очі витріщив і кліпає туди в подиві. Адже він тільки повірив мені, що я маю рацію: Лізка ревнує мене. І така ось підстава.

- Якщо поруч зайняли місця, ще нічого не означає, - сумніваюся ще й як.

Нюх мій не міг підвести!

- Тобі-то яка різниця? - штовхає мене сестра, - Не заважай нам романтикою парочки милуватися. Ой, Іллі подобається пиріг нашої мами. Бачите, як уплітає за обидві щоки!

- Чий пиріг? - вибухаю я.