РОЗДІЛ 20

Заміра

— Моє ім’я Ліара. Я донька другого по силі роду Імперії левіафанів. Батьки хочуть одружити мене зі спадкоємцем першого роду. Нас заручили ще в дитинстві, ми тоді були найкращими друзями. Він подобався мені ще в дитинстві, тож я не стала дуже сваритися. Але пройшло два місяці і він зник на п’ятнадцять років. Я сумувала і вірила, що він повернеться… І він повернувся, але зовсім іншим. Красивішим, сильнішим і взагалі, він став ще кращим. Я бачила його тільки один раз, але ми так і не поговорили. Тепер батьки хочуть щоб ми знову зустрілись і вже почали вибирати дату для весілля. А я не впевнена, що він мене ще любить і не знаю що тепер робити, як йому сподобатись…

— Як його ім’я?

— Фавіан… - Ліара подивилася мені в очі.

— А чому ти взагалі почала фарбуватися? Тобі без макіяжу краще.

— Моя, тепер уже колишня подруга, нанесла мені макіяж сьогодні. Вона казала, що я дуже красива і обов’язково підкорю серце Фавіана. Що вона зі мною зробила, я побачила тільки нещодавно і вирішила прилетіти на цей острів. А потім ви з’явились і я вирішила попросити у вас допомоги… Ну то як?

— Ми тобі допоможемо. – Я піднялась і стала зліва від Ліари. — Дівчата до мене, а хлопці можуть відпочити.

— А ви? Ви ж потім будете втомлені! – Вайнер здивовано на нас подивився. А дівчата вже тим часом стали біля мене.

— Вайнере, те що ми не любимо суконь в підлогу, ще не означає, що ми взагалі не розбираємося в моді. А крім того, мода у нас в крові. І саме вона, так само як і шопінг надає нам сили і піднімає настрій.

— Як  все складно!

— Ну а що ти хотів? – я відвернулася і вже відверто ігнорувала їхню присутність. А вони в свою чергу перебралися подалі від нас. Ми просто активно взялись за роботу!

Перш за все, ми зняли з голови Ліари бантик і змили невдалий макіяж. Далі почали підбирати сукні. Якщо на зняття макіяжу нас пішло всього двадцять хвилин, то на примірку півтора години. Причому, ні одна сукня із запропонованих нею, не підійшла! Тому що вибирати їх їй, як виявилося, допомагала її колишня подруга! Тож всі сукні відійшли в сторону для подальшої переробки. Ми перенесли з Острова Сутіні стіл, тканини під колір очей, стрічки, стрази, ножиці, стрічку для замірів та  прозору тканину для рукавів. І тут хлопці подали голос! А точніше Теар:

— А не простіше просто створити вже готову сукню?

— Не заважай! – ми повернулися до нього і промовили це хором. Далі слово взяла Ліана: - Ні, не простіше! Сукня, це робота яка не виконується з поспіхом. Для цієї роботи потрібен час і вправність, щоб створити те, що задумав. Це жіноча спрва. І ми збираємося робити модну річ, а ти в моді не розбираєшся, тож краще мовчи!

— Якщо ЦЕ мода, я боюся дізнатися, що таке шопінг… - встиг шепнути Вітал, перш ніж замовчати.

Ми приступили до роботи, зняли мірки з Ліари, далі перейшли до тканини і нанісши легкі обриси тієї сукні, яку хочемо зробити на тканину, почали вирізати. Ми з Вітанією та Ліаною зайнялися самою сукнею, а Сансет та Айва рукавами. Через дві години сукня була готова. Ліара відразу її приміряла і вона сіла на ній ідеально.

Сукня смарагдового кольору з прозорими рукавами. Усипана легкими стразами і декількома дорогоцінними камінчиками на талії. Ми додали чорну стрічку на рукава, вона проходила від одного зап’ястя, по краях не глибокого декольте і закінчувалася на іншому зап’ясті. Туфлі на невеличкому каблуку  ремінчиками прикріплені до ноги і легкі білі  рукавички.

Ліара покрутилася навколо себе і сукня підхоплена легким вітерцем розлетілася у різні сторони. Не підіймаючись високо і не стелячись по землі, вона виглядала шикарно! Ліара зупинилася і акуратно підхопивши сукню однією… ні, двома руками, адже вона була пишна і діставала до землі, щоб не забруднити, Ліара підійшла до нас і обійняла.

— Дякую!

— Нема за що! – ми обійняли її у відповідь. Ми не наносили Ліарі абсолютно ніякого макіяжу, тож вона виглядала божественно!

— Слухайте, а ви не хочете піти разом зі мною на свято? Туди можна запрошувати друзів, а ви ж мої друзі? – вона подивилася на нас. Ми переглянулися і кивнули.

— Звичайно ми твої друзі, а свято… все одно хочеться подивитися на реакцію Фавіана! Тож ми тільки за!

— І ми теж не проти, дякую що запитали! – сарказм так і йшов від Шейхана, тож я підійшла до нього і обійняла. Оскільки вони поставили собі крісла, то мені довелося нахилитися щоб обійняти його. Чим цей хитрий лис і скористався, посадивши мене собі на коліна і поцілувавши. Він все-таки відпустив мене назад до дівчат, але тільки після п’яти хвилин не розривного поцілунку. І як я йому ще голову не відрубала?... Точно закохалася!

— А коли починається свято? – я подивилася на Ліару, яка продовжувала стояти біля дівчат, які в свою чергу дуже красномовно на мене дивилися.

— Через три години.

— Встигаємо. Дівчатка, ходімо робити рейд на свої гардероби! – ми стали в коло, закрили очі і на нас посипалися сукні, коробки з туфлями та інші прибамбаси наших гардеробів. Добре, що ми додумалися створити щит, у який всі ці речі  попадали. Ми опустили руки, за які трималися і я взяла слово… знову:

— Так… тепер ходімо підбирати собі сукні. – ми розійшлися по території, на яку всі наші речі попадали. Хлопці теж не втрачали часу і зробили те саме, що й ми. Але у них речей було менше, тож їм було легше. Я перебирала свої речі, добре що ми їх посортували при перенесені. Я нарешті знайшла те, що шукала. Золота коробка, а у ній комплект нещодавно привезений  від найкращої кравчині нашого королівства. Відкриваю коробку і дістаю сукню золотого кольору, під колір волосся з чорними рюшами,  які від зап’ясть доходять до плечей, а вже від плечей спускаючись вниз, з’єднуються в одну лінію, а на талії знову діляться на дві і спускаються вниз  по боках сукні. Одягаю. Далі дістаю туфлі такого ж золотого, як сукня кольору. Білі рукавички і готово. Чекаю ще трохи, поки одягнеться решта. У Вітанії біла сукня з темно бордовими стрічками, які неначе пояс обплітають її талію і розходять у всі боки по її сукні. У нас з Вітанією темно – карі очі, тож не дивно, що ми вибрали темні стрічки. Крім того, я колись володіла магією темряви, але під час нещасного випадку, коли я випадково забрела до магічного озера, магія темряви зникла, натомість у мені відкрилася магія світла, проте відголоски темряви я досі відчуваю у собі. Можливо ще є шанс її повернути?... Але зараз не про це. Ліана  одягнула блакитну сукню, під колір очей. Сукня була всипана стразами, і так само як і наші була дуже пишною. На Айві була сукня ніжно зеленого кольору з білими квітами на ній.  А на Сансет така ж сукня тільки насиченого синього з зеленими квітами, які підкреслювали колір її очей.