Глава 3

Сьогодні я стала пізніше ніж завжди в 7:15. І всерівно зовсім не виспалась. Так до школи ще година. І мама вже на роботі...Можна включити музику!

Потрібно вдітись по-особливому, звичайно щоб вразити Діму. Таак... надіну вільну червону в'язану кофту і чорну юбку. Думаю сайдьот. Зроблю макияж і йду в школу.

Яка ж класна сьогодні погода, тепло, але дує теплий вітер. Айй... в очах потемніло, мене трохи підбила машина, я втратила свідомість і тільки встигла побачити як від'їжджає машина. Далі я прийшла в свідомість коли мене брав на руки Макс і знов втратила свідомість...

***

Я проснулась в якійсь просторній кмнаті на ліжку накрита пледом. І до мене донеслась розмова.

- З нею все буде добре? - почула я схвильований голос Макса.

- Так, їй дуже повезло, все обійшлось тільки забоями. І ще їй бажано не йти в школу мінімум 2 дні. Навсякий випадок.

- Ага, ясно. До побачення.

- До побачення.Я почула кроки і вирішила  прикинутись, що ще сплю.

- І що мені з тобою робити? Як так можна було не подивитись на дрогу. Я ж переживав. - сказав він сам до себе не знаючи, що я його чую.

Він переживав за мене? Але я ж йому ніхто, а він ж мудак і егоїст... чи може ні? Але гарний.. Так все потрібно зробити вигляд, що я прокидаюсь. Бліін Влад і Аліна напевно переживають.

Я відкрила очі, він сидів на кріслі напроти мене.

- Ти як? Нічого не болить?

- А де я?

- Ти в мене вдома.

- Все доб... - сказала я і попробувала встати. Тут мене різко заболів бік. Я скривилась і лягла назад.

- Що болить? - спокійно сказав він.

Але я встигла побачити в його очах... переживання?

- Бік, а як я тут опинилась?

- Я їхав до школи і побачив, тебе на дорозі, вирішив забрати тебе додому і викликати лікаря. Вона сказала, що ти обійшлась ушибами і тобі потрібно декількя днів побути вдома.

- Дякую. - щиро сказала я.

- Ти лежи, а я піду зроблю чай.

Невже він на справді не такий поганий?

- Тримай. - сказав Макс передавши мені кружку з гарячим чаєм.

- Яка година?

- Вже 16:14.

- Бліін мама напевно переживає.

- Не хвилюйся, я попросив Аліну подзвонити їй і щось придумати.

- Ще раз дякую за все.

- Нема за що. - усміхнувся мені хлопець.

Яка ж в нього гарна усмішка... Таак стоп, нєє. Я не можу в нього влюбитись, тільки не це.

- Ще лікар дав крем, ним потрібно намазати бік. Я тобі поможу.

Він підйшов до мене і припідняв кофту. Взяв трохи крему і доторкнувя до мене.

Так спокійно.

- Так не болить?

- Ні. - тихо сказала я.

І тут він приблизився до мене і.. поцілував мене. І зразу відійшов зробивши вигляд, що нічого не сталось

- Я напевно піду додому.

- Я тебе підвезу.

- Та ні я якось сама, ти ітак багато для мене зробив.

- Це не обговорюється.

- Тоді йдем?

- Ось бери, це твої речі.

***

- Ми приїхали.

- Ну що ж, ще раз дякую. - сказала я і неочікувано для себе поцілувала його в щоку, і вийшла з машини.

Я ледве піднялась на свій 2 поверх, тому що бік все ще болів. І зайшла в квартиру. Надіюсь мама нічого не замітить.

- Маам, привіт.

- Привіт, як там проект по історії.

- Вже майже зробили половину.

- Йди постав телефон на зарядку і йдем вечеряти.

Сьогодні на вечерю був мій улюблений сирний суп. Але мені чогось не хотілось їсти, все думала про Макса і Діму... Що ж мені робити?. Треба написати Аліні. І все розказати.

   Чат з Аліною

Н: Привіт, я вже вдома. Дякую за відмазку для мами, приходи до мене завтра після школи. Все тобі розкажу❤

А: Привіт, ти як?💋 Я обов'язково прийду❤

Н: Все добре, тільки трохи болить бік(

А: Ясненько, ну добре до завтра.❤

Н: До завтра.❤

Ну все лягаю спати. Ще довго я обдумувала події цих 2 днів і аж тоді заснула.