Розділ 3

Цілу дорогу до міста Рита мовчала, Стас намагався розвеселити її, але марно. В будинку нікого не було, дівчата були в садочку і школі, а дружина на роботі:

-Сьогодні ми з тобою поїдемо по магазинам щоб купити тобі все необхідне-сказав Стас і додав-ти голодна, якщо так зараз швиденько перекусим і можемо йти.

-Ні, дякую. Я не голодна.

-Добре, тоді почекай мене трішки часу в вітальній, я зараз візьму лише деякі документи і вернусь.

Вони поїхали до торгового центру, Рита вперше була в такому великому торговому центрі, вони побували в магазині одягу, меблів(для її кімнати), товари для краси та здоров’я, проходячи повз арт магазин дівчина повернула голову, ніколи не бачила такого великого вибору фарб, пензликів і т. п:

-Точно, нам треба ще й сюди зайти-сказав Станіслав вказуючи на арт крамницю,- з завтрашнього дня ти вчишся в коледжі нашого міста, на спеціальності «Дизайн», що не подалік від дому, тобі потрібно всі ці штуки, яких я навіть назв не знаю.

-Дякую- від радості крикнула Рита.

-Вибирай тільки найкраще, на ціну не дивись, в тебе повинно бути все найкраще.

Після того як дівчина вибрала вони пішли перекусити, а потім вже додому, було коло шостої вечора, дома вже були всі. В коридорі їх зустріли дві маленькі дівчинки, які зразу ж підбігли до татуся і кинулись йому на шию:

-Я теж радий бачити вас мої любі, познайомтесь це ваша старша сестра.

-Привіт, я Маргарита, мені 16-з посмішкою на лиці сказала вона.

-Привіт, я Юля, мені 6.

-Привіт, я Віка мені 4.

-Де ваша матуся?-запитав Стас в них.

-Вона на кухні-відповіли дівчатка в один голос.

-Пішли, познайомишся з хазяйкою цього будинку, кохана, я вдома-дійшовши до кухні сказав він.

-Привіт, коханий, а ти напевно Маргарита, я Ілона, дуже приємно познайомитись, можеш звертатись до мене просто Ілона.

-Так, я Маргарита, можна просто Рита, мені також приємно познайомитись-в середині в неї панувала тривожність, вона не знала чому, Ілона здалась доброю, але чомусь е хотілось їй довірятись.

-Вечеря буде о сьомій, я вас закличу, а зараз Юля і Віка можуть показати тобі твою кімнату а я тут з вашим татусем проговорю.

-Ходім, ходім-сказали дівчати взявши її за руки і повели до кімнати.

Зайшовши в кімнату Рита остовпіла:

-Ваууу, як гарно, і меблі вже тут. Навіть власний ноутбук, всі мої речі вже поскладані, я просто в захваті, а цей кавовий колі стін, він такий ніжний, і так багато місця-з очей покотились сльози.

-Сестричко, чому ти плачеш, тобі щось не подобається?- запитала Юля.

-Ні, тут все чудово, це сльози радості, я ніколи не мала такої кімнати.

-А хочеш подивитись на наші кімнати запропонувала Віка.

-Хочу.

Кімната Юлі була зразу наступною, там було багато іграшок, але також були й книги, кімната Віки була переповнена іграшками, вона знаходилась напроти, не замітили як пройшов час і вже пора йти на вечерю. Вони пішли на кухню і всі сіли за стіл. Після вечері всі пішли по кімнатам.

Наступного дня Рита почала збиратись, сьогодні її перший день в новому коледжі, страшно, адже вона не знала як її зустрінуть тут, нове місто, нові знайомства. Стас підкинув її до коледжу, і дав їй розклад. Будівля була дуже великою і як вона мала знайти 107 аудиторія, навіть уявлення не мала. Тут до неї підійшов симпатичний хлопець, на вигляд старший не більше  ніж на 2 роки і заговорив:

-Ти новенька? Шукаєш аудиторію? Допомогти?

-Привіт, так, буду вдячна, мені потрібна 107 аудиторія.

-А на якій спеціальності ти навчаєшся? Наш коледж поділено на два корпуси, але вони з’єднуються коридором і актовим залом. Я вчусь на економіста і навчаюсь в корпусі Б на 2 поверсі.

-Я на дизайні.

-О, то нам по дорозі, лиш дизайн це 1 поверх корпусу Б. Ну що ж пішли. Страшно перший день в коледжі?

-Ну можливо трішки…

-Розслабся, в нас в коледжі майже всі нормальні, бувають винятки, але з ними легко впоратись коли ти подружилась з групою, між іншим я Роман Горевич, 4 курс, економіст. А тебе як звуть?

-Я Маргарита Вернацька, 2 курс, дизайн, приємно познайомитись.

-Мені також, Маргарито.

-Можна просто Рита.

-Ну так навіть краще,  надіюсь ми подружимось. А ось  і твоя аудиторія, до зустрічі!

-До зустрічі.-коли вона зайшла в аудиторію їй хотілось вибігти, було ніяково.

-Ти напевно Маргарита- сказала  дівчинка з темним волоссям.

-Так.

-Я Соломія, але для всіх я Смія, староста нашої групи ДЗ-21,-вона підійшла до Рити і продовжила- Народ, хвилинку уваги, це Маргарита, наша новенька, від тепер вона в нашій команді. Ходімо сядеш коло мене, там якраз вільно.

До неї почало підходити багато людей, цікавитись звідки вона, де вона вчилась, чому саме дизайн вибрала, Рита встигла познайомитись з усією групою. Вона зрозуміла що потрапила в дружню гру, де всі готові стояти один за одного. Коли викладач зайшов, всі сіли на свої місця і замовкли. Він почав говорити тему, але зненацька перевів свій погляд на Риту: