Розділ 4

Ранком, коли всі поснідали і зібрали свої речі, вони вирушили в подорож. По дорозі вони зустріли машину друга Стаса і тримались купи, близько десятої години ранку вони вже були на місці, на дорогу пішло коло двох годин. Спочатку з машини вийшов татів друг з дружиною, потім відкрились задні двері машини, вийшло двоє маленьких хлопчиків, а за ними вийшов Роман. Рита була несподівано вражена:

- Привіт-Сказав Роман дивлячись на неї.

-Привіт-ніяковіло відповіла вона.

-Привіт Романе, так ви вже знайомі?- запитав Станіслава.

-Так, вчора в коледжі познайомились.

-Ну ти хитрий жук,- сказав батько Романа- мій син завжди забирає собі найкрасивіших дівчат. Я Олег, дуже приємно познайомитись Маргарито, це моя дружина Лілія, а це мої менші синочки Марко і Ян.

-І мені дуже приємно познайомитись-відповіла Рита.

-Ритусь- сказав Стас- в вас з Романом є одне завдання це дивитись за меншими, їда, розкладання наметів, затишок, це наша справа, і ви до неї маєте приступити прямо зараз.

-Роман, в тебе складніше завдання ти крім малих повинен ще й дивитись за Ритою,- з смішком сказав Олег- команду ясно було дано?

-Так точно капітан-відповів сміючись Роман.

-Ми підемо, Ритусь, якщо щось не так ти кажи – сказав Стас і пішов.

-Може підемо трішки ближче до ставка?-запитав Роман.

-Давайте краще в ліс-сказав Марко.

-І ми хочемо в ліс-відповіли Юля і Віка.

-Нехай буде по вашому- сказав Роман.

Вони пішли до лісу, але не далеко, батьки їх бачили, малеча почала гратись їм було цікаво один з одним, вони були друзями відколи пам’ятали себе, ходили в один садок, в одну школу.

-Не хочеш розказати трішки про себе?-запитав Роман в Рити.

-Я… я навіть не знаю що розказати про себе…

-Як я зрозумів, то Стас це твій батько, так?

-Так.

-А чому він тебе швидше не забрав, де ти була до цього? Якщо тобі не зручно відповідати можеш не казати.

-Він навіть не знав про моє існування, я жила з мати, в маленькому селі, звідки Стас родом, всі думали що мій батько мертвий, як і я, але… так склалась ситуація і тепер я тут…-вираз обличчя явно посмутнів, здавалось якщо ще трішки вони продовжать розмову, то вона заплаче.

-Моя мама померла коли мені було 5, їй було 21, а батьку 22, я її майже не пам’ятаю, але точно знаю що вона любила мене. Ліля прийшла до нас коли мені було 6, спочатку я їй не довіряв, але потім появились малі розбійники і хрещений, я про Стаса, завжди підтримував, я не пав духом, напевно тобі важко в новому середовищі, але знай, тут завжди найдуться хто тебе любить і підтримає.

-Дякую, мені дуже приємно- від цих слів в Рити на очах потекли сльози, Роман розгубився.

-Ти що, все ж добре… Не плач, це псує твою красу.

-Просто… Я вперше чую такі добрі слова від чужої людини…

-Ей, це звучить образливо, я тобі не чужий, ми ж друзі, ми навіть чимось схожі, тут не має чужих і не плач, бо я мій батько і хрещений побачать тебе заплакану то вони мені голову відгризуть.- цими словами він підняв Риті настрій.

-Братику, то образив Маргариту, якщо так, то я зараз татові все скажу-підбігши до них сказав Марко.

-Ніхто мене не ображав- сказала Рита, вона присіла щоб їхні очі були на одному рівні- твій братик дуже хороший, ти думаєш він може обрати дівчину?

-Думаю ні…

-Правда, не може, ніколи не сумнівайся в братику.

-Але якщо він тебе образить ти зразу кажи мені, ми з Яном захистимо тебе.

-Дуже дякую вам-з сміхом відповіла Рита.

Марко пішов знову гратись, а Роман і Маргарита продовжили розмовляти. Близько дванадцятої години їх закликали обідати. Це була дружня атмосфера, де всі радісно ставились один до одного, лише здавалось Ілона і Ліля кидали один на одного неприязні погляди. «Треба буде розпитати в Романа про їх відносини»,- подумала Рита. Після обіду вона з Романом пішли мити посуду неподалік від ставка, він сказав що сам все зробить, але Рита наполягала на свої допомозі. Там було джерело з питною водою, де вони й набрали воду для миття посуди. Далі вони знову сиділи з менших, трішки грались з ними, потім відпочивали. Ближче під вечір вони сиділи коло ставка, було вже прохолодно, але ще не хотілось сидіти коло наметів. Раптом, Рита бачить як Ян скаче в воду і починає топитись, тому що не вмів плавати, діти починають кричати на допомогу і плакати, не роздумуючи вона побігла і стрибнула в став, Роман не встиг так швидко зреагувати, батьки вже бігли до ставка, Роман допоміг підняти  Яна з води, потім допоміг Риті вибратись:

-Ілона, Ліля, заберіть дітей, ми зараз прийдемо- сказав Стас, коли вони відійшли він продовжив-Ритусь, з тобою все добре, що сталося?

-Ми не знаєм-дрижачи чи то від холоду, чи від страху відповіла Рита.

-Я маю здогадку, пам’ятаєте як ми їхали на рибалку сталась схожа ситуація, я думаю причина та ж сама.  

-Теж так думаю-відповів Олег- Рито, тобі треба піти переодягатись також, ти вся дрижиш, ще не дай Боже захворієш.