Розділ 2. Початок. Частина друга

Коли я прокинулася, м'яке світанкове світло ледь-ледь пробивалося крізь вузький проділ у шторах. Хоч я й виспалася, роздуми ніяк не хотіли залишити мене.

Теперішня я це і не Марина, і не Маріелла, а і те, і інше, два в одному. Такі різні, прямо протилежні, що доводить — тебе створює твоє оточення.

У минулому житті я не знала батьківської любові, від чого була байдужа і холодна до людей інтровертка, а Маріелла – розбещена і тому сприймала увагу інших за належне. Яка я зараз? Це ще потрібно зрозуміти.

Що це була за книгарня? Згадуючи назву, "Другий шанс"... Просто... Навіщо це комусь? Думаю, що відповіді я так ніколи й не дізнаюся. Але цей чоловік точно знав кого шукати для подібної авантюри.

В минулому я працювала і вчилася, як проклята, щоб звести кінці з кінцями. Безліч нав'язливих думок, проблеми зі спілкуванням, а саме довірою і відкритістю, слабким серцем… В результаті життя було порожнім. А в другому страждала за якоюсь дурнею: плітки, людська увага, дорогі речі. Вседозволеність і невміння розділити добро від зла, відверта дитячість і дурість… Коли маєш надто багато, то всього завжди буде мало.

Я хочу пожити для себе. Повною мірою насолодитися свободою і кожним моментом, відкинувши все зайве і фальшиве. Я не була щасливою, тому з усіх сил хочу виправити це. 

***

Що ж, я сама вибрала для себе цей світ. А от "героя" — ні. Роздумуючи два дні перед цим, чому я не стала "головною героїнею", якщо маю "дописати" цю історію? 

В будь-якому разі, зараз у мене, як у "другорядного героя", є деякі проблеми. Перша і головна — мій "персонаж" є правою рукою Жаклін Хамбер – "лиходійки історії", що підставляє, погрожує і докучає головній героїні, постійно намагається нашкодити. Через тверде переконання, що вона має бути найкращою і найгарнішою панною королівства. Ніби її прототипом була мачуха Білосніжки. Тільки дзеркала не вистачає.

За "сюжетом" вона переманила мене на свою сторону і я допомагала їй, бо заздрила популярності Ліліан. Так і було в принципі. Будь-якому дурневі зрозуміло, як закінчують такі "герої" – в тюрмі, в могилі чи у вигнанні. 

Боже, це ж треба було вибрати таку карикатурну історію! Розслабилася називається! Але з іншого боку, добре, що це не який-небудь зомбі-апокаліпсис.

Жаклін (як неочікувано) мене зрадить і підставить. Ясно, що зараз підігрувати я не буду. 

А причина моєї непритомності та, в результаті, повернені частини пам'яті в тому, що я намагалася скинути головну героїню Ліліан в Даньон –  зачакловане озеро, що зводить з розуму. І як говориться: "Не рий іншому ями – упадеш в неї сам".

Абсолютно випадково всі любовні конкуренти бачать це. Отже, зараз вони мене, м'яко кажучи, недолюблюють. Крім них ніхто не знає, що я збиралася зробити, лише завдяки Ліліан, яка ймовірно їх вмовила. Інакше скандал би вже був...

Може я й справді просто збожеволіла? Але, кажуть, божевільні не усвідомлюють свого божевілля… Ні, я чітко розумію все, що було! Я пила зілля ясності розуму і пам'яті, тому все реально!

Зараз я у чорному списку в чотирьох найвпливовіших хлопців королівства – проблема номер два. Проблема номер три – заручини з наслідним принцом – рідкісним ідіотом. Оскільки я, в не такому далекому минулому, хотіла стати королевою заради слави, а зараз мені це лише завадить моїм планам насолодитися вільним життям, то я хочу розірвати заручини. Але якщо це зробити зі сторони моєї сім'ї, це погіршить репутацію. Не те щоб мене тепер колихало, що там будуть лаяти, але в результаті фінансове становище і ставлення до моїх рідних погіршиться. Проте найголовніше те, що тоді в чорний список запише сам король. Хоч останні п'ятнадцять років і був прийнятий закон, що дозволяє розірвати заручини зі сторони роду нареченої, але осуд суспільства залишився (ех, патріархат). Едкінс – рід дипломатів, що отримують безліч доручень влаштувати договір як і з іншими королівствами, так і всередині держави. На деякий час довіра, а отже і робота зменшиться.

До того ж якщо це зробить королівська сім'я, то я зможу вимагати компенсацію. Що дарма три роки зад надривала на уроках королеви? Гаразд, визнаю, що просиджувати п'яту точку не означає вчитися і що була там лише для галочки, проте це не анульовує можливості отримати грошенят.

***

Найперше, що я маю зробити, якщо бажаю почати життя з чистого аркуша — попросити вибачення перед Ліліан, що намагалася з усіх сил нашкодити їй. Тому я покликала служниць і наказала:

– Зберіть мене.

Коли на очі потрапили речі з гардероба, я зрозуміла, що є одна проблемка. Цей одяг… Просто жах.

Мільйони блискіток, бантиків, дорогоцінного каміння – усім цим була переповнена кожна сукня настільки, що якщо їх всі відчепити, можна відкрити окремий магазин. Ці речі настільки екстравагантні, в поганому сенсі цього слова, лише для того, щоб привертати увагу. На жаль, зовсім не з позитивного боку вона виходила. Похід до Ліліан поки що скасовується.

Моя репутація – одна з найбільших пліткарок, дівчини голодної до уваги та леді без будь-якого почуття смаку.

– Зняти все дорогоцінне каміння. Тепер, якщо хтось пригледів щось для себе, то може забрати. Інше – спалити. Сумніваюся що це можна комусь перепродати.

Здивовані так, що очі стали двома бубликами, служниці завмерли, а я вибрала одну максимально, наскільки це можливо, просту сукню, хоча попросила ще й відшити безліч бантиків, щоб дістатися в чомусь до магазину одягу.

Я сиджу перед дзеркалом, поки моє волосся змазують ледь не літром масла — гору кучерів не легко укласти, — а обличчя готують до макіяжу. Сукню вибрала трав'яного кольору, під майже бірюзові очі. 

У цьому світі зовнішність має надзвичайне значення, а правила краси суворі та дурні. Наприклад, кучеряве і руде волосся вважається бридким, через це таких дівчат або жаліють, бо бідолахам складно вийти заміж, або насміхаються і принижують. Який щасливий збіг – у мене саме таке. Але патякати щось у мою сторону статус не дозволяє.