ГЛАВА 2

— Je suis désolé, madame. Je ne t'ai pas remarqué, — чоловік протягує мені пару серветок, кажучи на мелодійному французькому. — Vous n'êtes pas brûlé?

Абсолютно не розумію, про що говорить цей чоловік, але він виглядає винуватим.

— Пробачте, я не говорю по-французьки, — добродушно посміхаюся чоловікові.

— О, так ви англійка, — якось радісно вимовляє він на моїй рідній мові. — Я запитав, чи не сильно ви обпеклися, — пояснює. — І мені шкода, що я вас не помітив.

— Все гаразд. Я не постраждала, на відміну від мого пальта, — опускаю погляд на темну пляму, серветки анітрохи не врятували ситуацію.

— Мені насправді шкода. Я сплачу вам чистку.

— Це необов'язково, — запевняю я. — Як ви дізналися?

— Про що?

— Що я англійка.

— Велику частину часу я живу в Лондоні, — відповідає він. — У вас англійців своєрідна манера мови.

— Вважатиму це компліментом, — говорю йому, і хлопець завзято сміється.

-— Я Марсель, — він обкидає мене зацікавленим поглядом.

— Хелена.

— Шалено радий познайомитись, Хелена, — на його обличчі розквітає розкішна посмішка. І я не можу не посміхнутися йому у відповідь.

Про що я там думала ще десять хвилин тому? Його промениста посмішка туманить мій розум. Усі думки чарівним чином зникають. Деяким чоловікам протипоказано ось так посміхатися.

— Можу я якось загладити свою провину? — добродушно говорить Марсель.

— Це зайве, — попри плутанину в моїх думках, зовні я абсолютно зібрана. Роки практики дають про себе знати.

— Дозвольте хоч би почастувати вас кавою.

— Краще гарячим шоколадом, — господи, що я роблю?

— Тоді прошу, ma chérie, — його обличчя знову осяює широка посмішка.

Ми підходимо до того самого будиночка, який я примітила до безглуздого зіткнення з Марселем. Поки він замовляє гарячий шоколад і нову порцію кави, я стою осторонь. Почуваю себе дуже незручно. Я абсолютно не була готова до ось такої зустрічі з незнайомцем. Неймовірно гарячим незнайомцем, варто визнати. Кошмар, про що я думаю? Все-таки самотність на мені погано позначається.

— Твій гарячий шоколад, — простягає мені велику склянку, вириваючи з роздумів.

— Зефірки? — здивовано дивлюся на хлопця, забираючи з його рук гарячі ласощі.

— Подумав, що тобі сподобається. Замовити інший? — стурбовано запитує Марсель, на що я починаю сміятися.

— Ні, все гаразд. Я люблю зефірки.

І знову на його обличчі розквітає ця карколомна посмішка.

— Ти тут одна? — трохи с запізненням цікавиться Марсель.

— Абсолютно одна, — чесно відповідаю йому. — Я приїхала в Париж сама.

— Зустрічати Різдво наодинці дуже сумно, — прорікає мій новий знайомий.

— Наскільки я можу судити ти теж гуляєш по ярмарку наодинці.

— Зовсім ні, — радісно заперечує мою здогадку. — Моя сім'я чекає мене біля ялинки.

Після його визнання мій піднятий настрій падає нижче нікуди. Невже я розраховувала на щось більше?

— Тоді не варто витрачати на мене свій дорогоцінний час, — намагаюся не дивитися йому в очі, щоб не видати свого розчарування.

— Але я хочу. Мої рідні будуть тільки раді, коли дізнаються причину моєї відсутності.

— Гадаєш, твоя дружина зрадіє тому, що ти спілкувався з іншою жінкою? — все-таки підіймаю погляд і бачу, як шатен сміється.

— Ma chérie, а хто сказав, що я одружений?

Але сказати я нічого не устигаю, тому як чую, що Марселя хтось зве за моєю спиною.

— Marcel, où es - tu allé?

— Marie, ça va. J'ai aspergé cette fille de café et j'essaie maintenant de me faire pardonner, — добродушно відгукується мій знайомий.

Марсель деякий час спілкується з невідомою мені брюнеткою рідною мовою. Не розумію ні слова і почуваю себе через це дуже незручно. Так і хочеться просто узяти й піти.

Як тільки у мене прослизає ця думка, Марсель звертається до мене.

— Хелена, дозволь тобі представити мою сестру Марі, — підходить до мене практично впритул.

— Марі, це моя знайома Хелена, — тепер він говорить з сестрою по-англійськи. — Хелена не знає французького, — пояснює він сестрі. А я у котрий раз за останні пів години почуваю себе справжньою дурепою.

— Приємно познайомитися, — простягаю Марі руку з широкою посмішкою на обличчі.

— А я як рада, — відповідає мені взаємністю дівчина. — Проведете це Різдво з нами?