ГЛАВА 7

Марсель 

Не був упевнений, що Хелена зважиться на подібне. Але дівчинка мене здивувала. Дістає ключ-карту і відмикає двері. Заходимо в просторий номер.

— Вип'єш чого-небудь? Тут розташований міні-бар, але я не знаю, що в нім є, — Хелена проходить всередину, ставить сумочку в крісло і знімає плащ.

— Я не хочу пити, Хелена, — підходжу до неї ближче.

— І чого ж ти хочеш, Марсель? — грайливо цікавиться маленька.

— Хочу, — обіймаю дівчину за талію, — тебе.

А потім мої губи опиняються на її. Пристрасно і нестримно. Нарешті, отримую те, що хотів цілий вечір. Її тіло в повне своє розпорядження. Мої руки подорожують по чудовому тілу Хелени, вивчаючи кожен сантиметр. Дивовижна. Ідеальна. І така з біса чуйна. Коли мої губи повільно пестять шию моєї зефірки, вона видає протяжний стогін. Пульсація у штанях стає ще сильнішою. Не знаю, скільки ще зможу стримувати себе. Але поряд з Хеленою я не хочу поспішати. Хочу насолодитися нею сповна.

Ця дівчина не з тих, з якими хочеться швидко закінчити.

Хелена міцніше притискається до мого тіла, поки її руки обплітають мою шию. Знову припадаю до солодких губ. Цього разу поцілунки лютіші й наполегливіші. Немов два зголоднілого звіра, ми намагаємося угамувати спрагу. Поглинаємо один одного, вбираємо емоції. Божевільний танець пристрасті, який не хочеться зупиняти. Починаємо стягувати один з одного одяг. Хелена знімає з мене пальто і піджак, я позбавляю її від сукні.

Від її виду в спідній білизні та панчохах зносить дах.

— На тобі все ще багато одягу, — пхикає маленька, із-за чого не можу не посміхнутися.

— Знаю, — легенький цілую її в губи. — Лягай в ліжко.

Дівчина покоряється моєму наказу, а я тим часом позбавляюся від іншого одягу. Дістаю презерватив і приєднуюся до моєї зефірки.

— Тепер на тобі надто багато одягу, зефірка, — нависаю над нею, покриваючи поцілунками ідеальне тіло.

Ми знову зливаємося в пристрасному поцілунку. Обидва вже давно на межі. Почуття розривають грудну клітку. І це не просто пристрасть і похіть. Це щось більше. Немов не лише наші тіла, але і душі сплітаються воєдино. З найпершої секунди, як побачив цю дівчину, зрозумів, вона моя. Ось так просто без жодних перешкод і формальностей. І неважливо, що ми один одного абсолютно не знаємо. Все усередині мене оживає поряд з нею. Такі емоції не відчуваєш хтозна з ким, а коли відчуєш, то не відпустиш цю людину ніколи.

Після нашого знайомства не пройшло і дванадцяти годин, а я вже упевнений, що хочу зробити Хелену частиною свого життя. Упевнений в тому, що ми ідеально підходимо один одному. В усіх сенсах. Дві половинки одного цілого, які так довго шукали один одного. Хіба можна хотіти добровільно відмовитися від цього?

Кожним своїм дотиком намагаюся передати Хелені все, що зараз відчуваю. І в її очах бачу дзеркальне відображення того, що твориться у мене усередині. Це безумство, не інакше. Ми потопаємо один в одному, в наших ласках і стогонах. А коли наші тіла сплітаються воєдино, відбувається маленький вибух. Відчуваю її усю і ці відчуття дарують блаженство.

Ми розсипаємося на атоми та відроджуємося знову. Ніколи й ні з ким не відчував нічого подібного. Ейфорія. Справжнє блаженство. Близькість з нею немов наркотик, відчуваю невимовний кайф. У моєму житті було багато різних жінок. Але ні з однією з них зайняття любов'ю не було таким усеосяжним. Саме так. Зараз це не просто секс. Це більше, ніж плотські втіхи. У ці хвилини наші душі зливаються воєдино в дикому танці пристрасті, любові та безумства. А коли це закінчиться, ми жадатимемо повторення знову і знову. Ще лютіше і ще шаленіше.

— Я ніколи не відчувала нічого подібного, — втомленим, але задоволеним голосом вимовляє Хелена. Голе дівоче тіло знаходиться в моїх обіймах після виснажливого сексу. Але мені й цього мало. Здається, ніби мені завжди буде мало цієї дівчини.

— Знаю, маленька. Це було дивовижно, — притискую її міцніше до свого тіла і цілую в кінчик носа. — Але не думай, що на цьому ми закінчили.

— А ви, виявляється, дуже ненаситні, мосьє Ламбер, — сміється дівчина.

— Нічого не можу з собою поробити, коли поруч лежить гола сексапільна красуня, — перевертаю нас таким чином, що тепер дівчина лежить піді мною. — Сподіваюся, у тебе ще залишилися сили, — лукаво посміхаюся їй, погладжуючи стегна дівчини. Бачу, як в глибині її очей спалахує вогонь.

Упевнений, заснемо ми ще не скоро. Але по погляду Хелени бачу, що вона абсолютно не проти такого розкладу. Ми знову занурюємося в пучину пристрасті. Засинаємо тільки під ранок. Втомлені, задоволені та такі виснажені.