ГЛАВА 9

Марсель

Поговоривши з сестрою, повертаюся до кімнати. Хелена стоїть біля вікна про щось замислившись і навіть не звертає на мене уваги. Підходжу до дівчини ззаду та обіймаю за талію.

— Все добре, маленька? — залишаю невагомий поцілунок на її шиї.

— Все просто чудово, — дівчина обертається до мене і посміхається. Але в її очах я бачу смуток.

— Упевнена, зефірка? — беру її обличчя у свої долоні. — Ти виглядаєш засмученою. Ти можеш зі мною поділитися.

Декілька хвилин ми дивимося один одному в очі, і я бачу, як усередині Хелени відбувається боротьба.

— Не знаю, як тобі сказати, — мнеться дівчина. — Мені треба повернутися до Лондона.

— Що? — не вірю в те, що вона каже. — Прямо зараз?

-— Доки тебе не було, мені подзвонила мама, — починає пояснювати. — Вона захворіла. Я не можу проігнорувати її прохання.

Чомусь мені здається, що це не зовсім правда. Але я не можу дорікати Хелені в чомусь. Замість цього, прошу її залишитися.

— Я думав, ми проведемо цю ніч разом. Хочу провести її з тобою.

— Марсель, я не можу, — намагається звільнитися з моїх рук, але я не відпускаю.

— Всього одна ніч, Хелена, — дивлюся прямо в очі. — Завтра ти зможеш поїхати.

Декілька хвилин вона мовчить, обмірковуючи мої слова, а потім відповідає.

— Добре. Я проведу новорічну ніч з тобою.

Почуваю себе найщасливішим на світі.

— Ти не пошкодуєш, зефірка, — запевняю її та цілую в губи.

— Нумо збираймося, тебе чекає сестра, — все ж відстороняється дівчина.

— Ти не залишишся? — запитую, коли бачу, що Хелена теж починає збиратися.

— Мені треба переодягнутися, зібрати речі та підготуватися до завтрашнього відльоту. Підвезеш мене? — мило посміхається.

— Звичайно, зефірка.

Через сорок хвилин я висаджую Хелену біля готелю, а сам їду до сестри. Не покидає відчуття того, що Хелена мені щось недоговорює. Прокручую в голові події останньої години, згадуючи, що могло між нами статися. Ранок здавався чудовим. Але варто було мені відійти від Хелени на пару хвилин, щоб поговорити з сестрою, як все різко змінилося.

Розмова. Може, вона почула, про що я розмовляв з сестрою. Але ж я нічого такого не казав, окрім… От же ж дідько! Вона ж не знала, що я завтра від'їжджаю. І ще я сказав, що хочу провести з Хеленой останню ніч. З боку це могло здатися по-свинськи, але ж я мав на увазі зовсім інше.

Зупиняюся біля будинку сестри, але не виходжу з машини. Беру свій смартфон і набираю номер Хелени. Гудки, гудки, гудки. Потім мене перекидає на голосову пошту. Дідько, вона не бере трубку. І другий, і третій раз теж. Здається, я серйозно облажався з цією дівчиною. Дзвоню знову. Цього разу Хелена відповідає відразу.

— Марсель? Що сталося? — голос такий стривожений. Я її злякав своєю настирливістю. Чорт забирай. Я ідіот.

— Все гаразд, зефірка. Пробач, якщо змусив хвилюватися.

— Господи, Марсель, — чую, як вона полегшено зітхає. — Я була в душі, а тут телефон розривається. Я подумала щось сталося.

— Пробач. Мені просто треба було тебе почути, — закриваю очі, спираючись ліктем на сидіння. Вона хвилюється за мене. Адже це добре.

— Ми розлучилися двадцять хвилин тому, — з посмішкою говорить дівчина.

— Знаю. Ти була така засмучена, коли виходила з машини. Я раптом подумав, що більше тебе не побачу.

— Я обіцяла тобі сьогоднішню ніч, — нагадує вона.

— Мені треба більше, ніж одна ніч, mon amour, — не знаю, навіщо говорю це зараз. Думки про те, що Хелена ображена на мене зводять з розуму.

— Що? — здивовано перепитує.

— Я заїду за тобою в дев'ять. Будь готова, зефірка.

Поговоривши з брюнеткою, почуваю себе набагато краще. Вона не збирається збігати від мене, і цього вечора я зможу з нею поговорити.

Залишок дня я проводжу зі своєю сім'єю. Ми так рідко збираємося всі разом. Я дуже за ними сумую. Особливо по своїй маленькій квіточці. Моя племінниця Лола росте так швидко. Зовсім нещодавно була ще крихіткою, а тепер бігає, як невгомонний енерджайзер.

Дивлячись на те, як я з нею граю, Марі говорить, що мені пора заводити своїх дітей. Я б і сам рад стати батьком. Але це важкувато здійснити, якщо у тебе немає супутниці життя.

Вже увечері я заїжджаю в торговий центр, щоб купити продуктів і зробити подарунок Хелені. Переконавшись, що удома все готово, вирушаю за своєю зефіркой. Якщо сьогоднішній вечір пройде так, як планую, то я стану найщасливішим чоловіком на світі. І постараюся зробити щасливою Хелену.