Новорічне бажання

Глава 1

- Ерік, ти вдома? Ерік?, - хм, цікаво, сам же хотів поговорити і не відгукується. - Ну де ж ти?
- Кіро, я тут. Тут така справа, словом... Ну, не знаю, коротше.
- Що сталося, любий? Щось серйозне.
- Так, - протягнув той. - Це саме, ну батьки, вони коротше позбавляють мене спадку.
- Ну і що! Ми заробимо собі на життя, а все інше такі дрібниці.
- Для тебе дрібниці, а для мене це життя! Як ти не розумієш, що якщо батьки позбавлять мене спадку, то вважай я пропав.
- Але Ерік... У цьому житті не все вирішують гроші та і...
- Годі, Кіро. Я йду від тебе. Це рішення далося нелегко, але я так вирішив.
- Що? Ти так вирішив? І що ж це ти раптом так надумав?
- Невже ти насправді така тупа? Батьки позбавляють мене спадку через тебе. ЧЕ- РЕЗ ТЕ-БЕ! Вони не хочуть, щоб я зустрічався з такою дівчиною, як ти. Та якщо чесно, ти мені вже остогида, але мушу зізнатися, з тобою було зручно. Принесеш, подаси, випереш, нагодуєш, приголубиш.
І тут я дала йому смачного ляпася. От негідник! Говорить, а ці слова ніби ріжуть по серцю, як же боляче. Боляче чути це від чоловіка, якого впустила в свою квартиру, коли в який раз він посварився з батьками і не мав куди йти. Боляче чути це від чоловіка, з яким прожила цілий рік і впустила в своє життя.
- Ненормальна. Правду мама казала, що ти селючка задрипана. Але тепер я не буду таким дурним і цього разу послухаю батьків. Як не крути, а гроші мені миліші, я ще зможу собі десяток таких дівчат купити.
- Забирайся геть! І щоб духу твого тут не було.
Ерік хмикнув і швидко пішов на вихід. Сльози градом лилися з моїх очей і обпікали гірше вогню. За що він так зі мною? Оце так подарунок на Новий рік. За два дні ми мали їхати до батьків Еріка святкувати, але сталося, що сталося. З ними я познайомилася ще півроку тому. Ну що сказати, звісно, що не в захваті були від такої невістоньки. Вони підбирали сину дівчат з їхнього кола, але той заперся, давай йому Кіру і все. З горем навпіл вони якось заспокоїлися, але все одно продовжували шукати причини аби розлучити нас. І таки на цей раз знайшли, знали без чого синок не зможе прожити. Але це все таке. Єдине питання, яке мене зараз хвилює, то це як же бути з моїми батьками. Я ж то вже попередила, що на Різдво приїду знайомити з нареченим.Чую, як знову підступають сльози. Мої батьки дуже відповідально ставляться до того, як і з цим живе їх дочка. Ну що робити? Уявляю обличчя мами, коли приїду сама і обличчя тата, коли скажу, що ми розійшлися. Оооо, в мою голову прийшла геніальна ідея. А може б то попросити Еріка нехай підіграє мені,а я заплачу йому. О, ні. Що я мелю? По-перше, Кіро, май якусь гордість і не принижуйся перед цим козлом, який використав тебе як ганчірку та ще й ноги добряче повитирав. А по-друге, твоєї зарплатні, яку ти отримуєш зі переклади, які інколи тобі трапляються, стовідсотково не вистачить, аби заплатити цьому гаду. Знову дзвонить телефон. Може Ерік? Ні, подруга.
- Так Інно, - відповідаю, а голосок то тремтить.
- Опа, Кіро, що таке?
Ну і не була би то я, якби не поплакалася у жилетку подруги.
- Слухай, оце справи. Але я тебе хоч трішки потішу. У мого знайомого є друг, він займається якимось там крутим бізнесом і от, завтра, двадцять дев'ятого грудня, уявляєш, двадцять дев'ятого, у нього намалювалася раптова ділова зустріч з французькими партнерами. Ну і звісно, що перекладача у такий короткий термін він не знайшов. Так от я запропонувала твою допомогу, гроші ж зараз потрібні так точно. Та і розвієшся заодно. Ну що? Згодна?
- Інно, ну звісно згодна. Ти для мене як рятівний круг. Тільки от що мені робити з поїздкою додому, а? Може сказати, що захворіла? Чорт, Інно, що мені сказати батькам? Вони ж не зрозуміють такого, що після того як ми жили разом, Ерік кинув мене.
- Давай так, подруго. Ти готуйся до завтрашніх переговорів і вигляд май відповідний, ну там без мішків під очима, розмазаної туші і так далі. А там вже будемо думати, що робити з твоїм Ромео, все-таки часу ще трохи маємо. Не хвилюйся, обов'язково щось придумаємо.
- Дякую, подруго. Ну тоді все, я в душ, треба відпочити перед завтрашнім днем. Бувай.
- Бувай і... Тримайся, - відповіла Інна, а я як не своїми ногами попленталася прийняти душ. Хоч би завтра все минуло добре і я ніде не напартачила. Не люблю, коли через мою вину страждають інші. Ну що ж, Кіро, у тебе трохи більше тижня, щоб знайти нового хлопця і вмовити його познайомитися з батьками. Або ще не так. Знайти якогось красунчика і попросити його зіграти цю роль. Точно! Завтра ж серед тієї всієї президії мають бути гарні хлопці, може й вдасться когось підчепити. З такими думками і засинаю. Як же я сподіваюсь, що у мене все вийде.

Ранок наступного дня виявився зовсім не з легких. Мене страшенно боліла голова, ну звісно ж, кого тут не буде боліти, коли все на раз. Ще й цю сумочку вкрали як на зло. Йду у ванну, підходжу до дзеркала і просто жахаюсь від того, що бачу. Інна що, Ванга чи що? Мої мішки під очима і запухле обличчя було видно за кілометр і ця картина лякала. Як мені показатися замовникам у такому вигляді? Ні, тут треба щось робити. Де ж це моя косметичка? Вже і не пам'ятаю, коли востаннє нею користувалася - Ерік забороняв, бо ж інша чоловіки витріщаються. Ну і хай би витріщалися і ти, Еріку, бачив би який скарб втрачаєш. Так, скромності у мене хоч відбавляй. Але це тільки вперше так подумала. Ну нічого собі як відсутність цього хлопця впливає на мене. З неохотою, але якось підфарбовую очі, губи. Ай, чорт. Я ж навіть не записала Інни на яку годину ця зустріч відбудеться, в якому місці. Аяяяй, ото людей підставлю. Бігом набираю до подруги, але вона мене одразу ж заспокоїла. Переговори відбудуться сьогодні, але майже під вечір і в ресторані. Ох нічого собі. Тільки дарма фарбувалася. Хоча... Може і ні, адже такою я собі набагато більше подобаюся. Значить так, мій любий Ерік, ти ще пошкодуєш, що так вчинив зі мною. Чуєш, пошкодуєш. Обіцяю. А зараз піду подзвоню на роботу і візьму відгул, треба відпочити від того всього та й підготуватися до сьогоднішнього вечора, ще ж сукню не обрала. А, і ще треба випити якусь таблетку від головного болю, бо голова так розколюється, ніби по ній молотком цілу годину били та ще й досі б'ють. Здається, день обіцяє бути веселим.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше