Глава 4

Те, що було два роки тому і досі залишає сліди у моєму житті. Ліза - моя колишня. Це дівчина, якою я марив щоночі кохав до нестями і носив на руках. Але вона зробила мені так боляче. В цей день я збирався зробити Лізі пропозицію, вже навіть каблучку купив. Повертаючись додому з ювелірного, чомусь вирішив, що потрібно ввімкнути телевізор і просто вжахнувся. На одному з телеканалів моя душа, моє серце, моє все, моя Ліза, давала інтерв'ю про те, який я жорстокий тиран і постійно б' ю її. Що тоді коїлося зі мною краще не згадувати. Каблучка полетіла і вікно. Розпочалося слідство, журналісти такі статті понавиписували. Весь цей негатив на мене лили тоннами. Хотілося померти, від мене відвернулися усі, залишилися справжні друзі. Звісно, що слідство зайшло в глухий кут і справу закрили. Ну а що можна пред'явити людині, яка справді не винна? Я дійсно ніколи не чіпав Лізу і навіть не думав це робити. Я кохав її, а вона зробила так боляче разом зі своїм братиком. Він хотів стати моїм партнером, хотів грошенят моїх, а я навідріз відмовився від такого. Гнилі люди не потрібні у роботі, а тим паче такі, як Лізин брат. Так, людина я не бідна і якщо збити весь мій капітал до купи, то яке не яке, але місце у Форбс таки мав би.
З тих пір у мене не було жодних серйозних стосунків, лише так, розвага на одну ніч. Але так хотілося відчути теж саме, що і з Лізою. І от, доля підкинула мені такий шанс з Кірою, то чому б ним не скористатися?Звісно, сумніваюся, що з цього щось вийде та все ж , хто не ризикує той не п'є шампанське. На пасажирському сидінні біля мене сиділа Кіра і тихо спала. Ну звісно, після таких пригод хто ж не засне. А от мене не покидали гнітючі думки. Як мені поводитися з її батьками? Що казати? Що взагалі робити? За тим всім і не помічаю, як ми наближаємося до лікарні, адресу якої вказала моя "майбутня" теща.

Кіра
Всю дорогу я була ніби на голках,навіть і не помітила коли заснула. 
Якщо з батьком щось станеться, не зможу пробачити собі, ніколи не зможу. 
Він та людина, яка завжди була поруч. Так, звісно мама теж була, але ж кажуть що у доньки зв'язок з батьком сильніший, аніж з мамою. Ну ось, у нас саме так. Він та людина, яка завжди підтримувала, що б я не зробила. Якою б не була моя поведінка, які б помилки я не скоїла він завжди розумів та був поруч. Тато завжди рятував мене, витягав з халеп. 
Він був моїм героєм... І досі ним є. 
Декілька хвилин і я уже лечу по коридорам лікарні в пошуках потрібної палати.
Нехай все буде добре. Нехай все буде добре. Нехай все буде добре... 
Десятки разів я повторяю одне й те саме.
Прибігаю до потрібної палати та залітаю всередину. 
Бачу тата... Він такий... Такий втомлений, безсилий, засмучений. 
Навкруги стоять різні апарати, які допомагають йому. От тільки мами десь немає, але це на краще. Їй не потрібно чути всього того, про що ми будемо розмовляти. 
Я підходжу і беру його за руку. 
Його погляд зупинився на моїх очах, але таке відчуття ніби він дивиться крізь мене. 
Він розчарований, і це видно неозброєним оком. 
- Тату, як ти, все добре? - питаю з острахом. 
- Кіро, хто такий Ерік? 
І тут мене ніби кип'ятком ошпарило. Звідки він знає Еріка? 
- Тату... Звідки? 
- Отже, знаєш його. Цей негідник зателефонував мені вчора ввечері, наговорив купу гадостей про тебе. А ще розповів, що він і є той самий хлопець, з яким ти збираєшся нас знайомити і що тепер ви розійшлися, бо йому не потрібна таку шльондра як ти. Дочко, це правда? 
Я мовчала і думала, що ж відповісти. Як Ерік посмів таке наговорити моєму батьку? Добре, хоч мама не чула цього всього і нічого не знає. Напевно за свою кралю образився, недоумок. 
- Тату, ну що ти. Це просто мій знайомий, якому я відмовила піти на побачення. Мій хлопець зі мною, ось познайомся - Данило. 
- Вітаю вас і бажаю швидкого одужання. Ніколи б не подумав, що знайомство з батьками Кіри відбудеться ось таким чином. 
- Я Сергій Петрович, радий познайомитися. От же ж старий дурень, повівся. Вибач, Кіро, що засумнівався. 
- Може потрібні якісь ліки? - запитав Даня, а мені все більше і більше не подобалася та афера, яку ми провертаємо. 
- Таточку, я зараз піду до лікарів, запитаю, а ти відпочивай. Даню, ти зі мною? 
- Так-так, іду мила. 
І ми пішли шукати лікуюючого лікаря. Навіщо привертати увагу до себе зайвий раз. А Данило молодець, вміє грати ролі.