Новорічне бажання

Глава 9

Коли я прокинулася, надворі вже було далеко за ранок, пройшлася рукою по ліжку - нема. Таки пішов... Напевно, ця ніч стала помилкою для нього, бо про себе так скажу. Я потрапила ніби у казку, у дивний сон і прокидатися не хотілося зовсім. Одягаю халат і вирішую прийняти душ, ну треба ж якось освіжити думки і привести себе до ладу. Але двері у ванну виявилися замкнені. То Даня не пішов додому! Так! Він залишився зі мною,хотілося стрибати до небес, хоча я і не розуміла до кінця, що ж насправді відчуваю до цього чоловіка - кохання чи вдячність? Та у двері хтось подзвониш. А дзвонили настирливо, тому чимдуж із щасливою посмішкою йду відчиняти двері. Але вона враз зникла, коли перед собою побачила... Еріка? Здається, вчорашня вистава добряче залипла у його душі.
- Ти? Що ти тут робиш?
- Кицю, ну все,годі. Пограли і досить, повертайся до мене і ми розпочнемо все спочатку. М?
Щоо? Ви чули цього нахабу? Після того всього ще й сміє являтися до мене додому і задоволено усміхатись
- Та пішов ти під три чорти. Що, мамочка чи таточко гроші перестали давати і нема куди діватися? Йди звідси і не повертайся ніколи, чуєш? Ніколи!
- Дурепа ти! І завжди нею була. На дивись, - Ерік просто перед носом махає мені якоюсь купою макулатури, - дивись, чого застигла? Це ж твій благовірний. Дивись, ось одна стаття, ось інша. Чого на мене вилупилася, сюди дивись. Бачиш? Бачиш, на кого проміняла мене, хвойда?
- Йди звідси і щоб я тебе не бачила! - вже переходжу на крик.
- Я піду. Піду, але ти ще пожалкуєш.
Ерік пішов, а я стояла як вкопана. Мої очі нервово бігали по рядках і я не могла усвідомити, що за дурниці написані тут. Що це за нісенітниця? І тут, і ось тут. Та тут цілий збірник цих гидот, у яких тільки виданнях не писали, що Данило Білозерський... побив свою дівчину? Ніііі, цього не може бути. Даня... він не міг. Стою і плачу. Плачу, бо розумію, що це правда. Якби це було не правдою, то Даня вже б давно був би одружений і щасливий, роки то підходящі.
- Кіро, - його стривожений голос привів мене до свідомості, - Кіро, мила, що тут було? Чому розкидані якісь папери? Що це за журна...?
- Не підходь, не підходь до мене, - я вся просто тремчу. Я знову довірилася не тому чоловіку, що треба знову ті самі граблі.
- Кіро, дозволь я все поясню, - таки відразу зрозумів причину такої моєї поведінки. Отже, правда це все. 
- Що ти мені поясниш? Що? Га? Як ти дівчину свою ледь не до смерті побив?
- Я прошу тебе, благаю, дай мені шанс розповісти тобі. А тоді вже будеш вирішувати, вірити чи ні. Добре?
Я не знаю, чим керувалася у той момент, але вирішила - нехай Білозерський розкаже свою версію. А далі буду бачити. 

Я мовчки розвернулася і пішла на кухню, чоловік за мною. Було видно, як йому нелегко було згадувати ці події. Данило почав мені розпивідати про все і спочатку. Моя голова не могла сприйняти всього того, що він наговориа та ще й і докази надав - розмова з тією дівчиною після того скандалу, де вона відверто насміхається з Данила і каже, що це привіт від її брата. Як я могла? Як могла не повірити чоловіку, з яким провела райську ніч насолоди? Як могла повірити у цю брехню? Починаю плакати і караю себе за таку безглузду поведінку.
- Кіро, рідна, не плач. Я сам винен, треба було розповісти тобі все самому і не було б цього всього.
- Даню, вибач мене. Сама не знаю, чому повірила тій злощасній статті, яку пачками приніс Ерік.
- Що? Ерік був тут?
- Так, це він мені приніс ці всі журнали із статтями, як доказ того, що ти негідник. Дааанююю, ти мене вибачиш? - я просто заливаюся сльозами і не можу промовити більше ні слова.
- Тихше, моя хороша, у нас все буде добре. Я обіцяю тобі, чуєш? Обіцяю. А цей Ерік ще поплатиться за те, що змусив мою кохану плакати.
- Даню, давай не будемо його чіпати, нехай живе своїм життям. Хай йде до чортів собачих.
- Як скажеш, - нарешті він усміхається,- а тепер давай снідати, треба набиратися сил, бо с бути директором філіалу моєї компанії не так вже і легко.
- Ти думаєш я впораюся?
- Мила, я у цьому впевнений, - і ми обоє зливаємося у солодкому поцілунку.

Минув тиждень...
Не знаю чим керувався Данило, коли призначав мене на цю посаду. Та я ледь не померла від страху у перший же робочий день, а цей негідник просто сміявся з мене і не втомлювався казати як сильно мене кохає. Знає, зараза така, чим підкупити. Дякувати Богу, довго вчитися мені не довелося і здається, у мене виходить щось у тій сфері. Звичайно, не обійшлося без косих та зневажаючих поглядів "любих колег", але це дрібниці, адже поруч біля мене Даня - і це найголовніше. Щовечора цей, виявляється, затятий романтик влаштовує якийсь сюрприз. То ми в кіно йдемо, то вечеря на двох, то прогулянка нічним містом. Коротше, цей чоловік огорнув мене любов'ю і турботою. Навіть не знаю, які мінуси можна назвати
Хоча ні, знаю, цей невгамовний ніяк не дає мені виспатися вночі, от же ж.
- Кохана, - мої двері ледь не вилетіли, коли Данило в черговий раз прийшов до мене сказати, що кохає мене.
- Так, так, і теж тебе дуже кохаю, - посміхаюся.
- Радий це чути, - смачно цілую мене в губи, - але привід інший.
- Що таке?
- Готуйся, мила, увечері ми їдемо знайомитися з моєю тіткою.- Тобто? 

-Е, ні. Любий почекай, я взагалі не готова. Що казати, як поводитися? - я почала ходити по кабінету туди сюди, як скажена фурія, їй-богу.
- Ну після того, як я оголосив, що ти моя наречена, люба тітонька обірвала всі мої телефони. Та і врешті-решт, доведеться колись же ж вас знайомити,бо тепер мої наміри щодо тебе зовсім не фікція. І якщо перед твоїми батьками ми ще грали ролі, то тепер, здається, вистава припиняється. Чи може ні? - чоловік збентежено живиться у мої розгублені очі.
- Ні-ні, Даню. Ніякої вистави, ти що? Просто, розумієш... Якось так все швидко, ну, я не знаю. Ну от, цей, - я просто не можу зв'язати двох слів до купи, а Данило регоче.
- Чому ти смієшся? Що такого смішного я сказала?
- Ти, людина, яка запропонувала першому - зустрічному зіграти роль твого нареченого, кажеш, що це все швидко? - і він почав ще більше сміятися. Чорт, а й справді. І чого це я?
- Ну то що, ми їдемо до тітки чи все ж ні? Якщо відмовишся, я зрозумію.
- От це вже ні, милий. Як йдемо, то йдемо вже до кінця.
- От і чудово, бо тітонька моя - жіночка міцний горішок із сталевим характером.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше