41

– Прокуратор, – він простягнув їй руку і щиро усміхнувся.

Таня розгублено дивилась на цього середніх літ і середнього зросту чоловіка з непримітною зовнішністю. Відтак захоплено вигукнула:

– То це ви! Ого-го, яка зустріч! То он ви який в реалі!

Прокуратор трохи зніяковів:

– Так… Неочікувано? Не так собі уявляли?

– Ну-у… Трохи так. У вас такий оксамитовий голос, за яким будується такий образ…

– Який?

– Ну… Не знаю, як описати… – Тані не хотілося вимовити це вголос, адже за тим важким, мужнім голосом вона завжди бачила кремезного брюнета, схожого на давнього казкового богатиря.

Прокуратор засміявся.

– Ви не одна: всі мені це кажуть.

– Так?

– Взагалі насправді мене звати Юрій. Можна просто – Юра.

– А я Тетяна. Можна просто – Таня.

– Це ваш канал «Нотатки допитливої»?

– Як же ж ви здогадалися?

– А ось так – взяв і здогадався. Я теж дивлюся різні канали. І ваш вважаю дуже цікавим.

– Ой, скажете таке… В мене дуже скромний канал, не рівня вашому. Ви – величина.

– Не прибідняйтесь, прекрасна пані. У вас дуже симпатичний канал.

– Все-все-все! Я вже й так уся червона!

Помалу до камінної зали сходились учасники. Це був вечір-знайомство за фуршетом. Таня впізнала багатьох колег, яких чула чи бачила на екрані. Це була ейфорія і відчуття неймовірності всього, що відбувалося.

Сяючи емоціями, Таня, по завершенню вечора, піднялася нагору.

У неї в розпорядженні була величезна кімната. Кімната з фрескою 16 століття з кентаврами в замку. Кімната з потаємними дверима. І навіть швейцар не знав, куди вели ті двері. Загадка. Казка. Фантастика.

Згадалися тато Карло і камін, і таємні дверцята…

Кам-ін… Санта Клаус, що крадеться в димарі. Чи не в димарі? Чи каміни колись не мали димарів, а були чимось іншим? Кам-іном – тобто входом.

Вона не любила цієї словесної маячні, до якої вдавалися деякі альтернативники. Але ці думки захопили її.

Лежала в постелі, розглядаючи ту фреску, уявляючи, хто і як колись наносив це зображення на стіну. Незважаючи на таємничий глибинний дух, що заповнював собою весь простір кімнати, Таня невпинно занурювалась у п’янкий ефір сну.