45

Камін потріскував дровами, ніби радіо на невизначеній частоті. Мовчання цих непересічних людей було таке густе й промовисте, що здавалося: зала незримо наповнена силою-силенною образів і мислеформ. Кожен з них вібрував і звучав своєю особливою музикою, часто багатогранною і сповненою найтонших відтінків. Це були десять хвилин спільного мовчання, в які кожен учасник шабашу мав внести своє позитивне налаштування.

– Що ж, друзі, – завершила тишу Маріанна, – дякую вам за таку неймовірну енергетику. Ви справді – найкращі! Надіюсь, ви теж це відчуваєте – цей приплив позитивних вібрацій!

– Так, звичайно – сказав уголос Кріт. – А ще хочу зазначити про камін. Він у нас тут старовинний. З тих часів, коли каміни топили не дровами. Бачите ці два пристрої, подібні до металевих кубків?

– О-о, ви хочете почати наші обговорення з цієї теми? – підхопила Маріанна. – Окей. Давайте.

– Хвилиночку, – Кріт зазирнув у свій смартфон і почав щось шукати. – Маріанно, підключіть, будь ласка, до проєктора.

Маріанна вимкнула світло в залі і ввімкнула проєктор. На спеціально облаштованому екрані засвітилися старовинні світлини.

Кріт почав свої пояснення:

– Зверніть увагу на цей знімок: тут незакритий простір у каміні просто величезний. В такому випадку навіть при чудовій тязі добряча половина диму потраплятиме в приміщення. Є навіть гравюри, де люди сидять у розкішному палаці і топлять камін дровами, а з нього йдуть клуби диму всередину зали. Відчуття, що ці люди – дикуни, які потрапили в закинутий палац і не знайшли жодного іншого способу використовувати камін, крім як палити в ньому дрова. До речі, багато істориків стверджують, що сучасні люди прийшли в античні палаци як дикуни у 18 столітті. На всіх старовинних гравюрах каміни зображують з максимально великим розміром топки. Саме такими вони спершу і були.

На екрані з’явився новий відеоряд з виділеними кубкоподібними елементами біля камінів. Кріт продовжив:

– Як бачимо, в різний час у різних країнах всі каміни мають спільні риси: це наявність на задній стінці топки металевого листа, або ж уся топка виконана у вигляді покладеного на бік металевого кесона, і біля каміна присутні металеві кубки, які ми зараз з вами бачимо на фото. І які ми можемо спостерігати в конструкції нашого каміну. Причому кубки можуть бути різної величини, найбільші ставляться по кутах каміна. Наявність металевого листа на задній стінці є цілком зрозумілою: він слугує для випромінювання інфрачервоних променів при нагріванні строго перед собою, як і належить каміну. А ось кубки до спалювання дров ніякого стосунку не мають. Вони збереглися від колишніх власників камінів. Ці кубки є нічим іншим, як пристроями для концентрації атмосферної електрики. Що ж виходить? Каміни працювали зовсім не на дровах. Принаймні задумувались вони за іншим принципом.

Наступний слайд демонстрував схему, яку Кріт поспішив роз’яснити:

– Уявімо, що по трубі каміна з даху будівлі йдуть металозв'язки, і приходять у товстий провідник, який утворює рамка на вході в топку каміна. Ця рамка металом пов'язана з листом, що на задній стінці. Ця зв'язка може бути одиноким провідником, а може бути суцільною. При установці кубків у безпосередній близькості до рамки у ній починає збуджуватися сильний вихровий струм. Цей струм породжує вихрові струми і в пластині на задній стінці. Напевно, в центрі пластини густина і сила струму була такою, що метал там розжарювався і починав випромінювати тепло. Не виключено, що всередині каміна теж були секрети, і такі ж кубки були вмонтовані у верхню частину топки. Крім того, на димарі стояла решітка. Димохід, власне, існував не дарма: через контакт із розжареним залізом повітря псувалося і ставало шкідливим для здоров'я, і ​​ось воно виходило завдяки конвекції.

Кріт закінчив свою доповідь.

– Ух, несподівано! – вимовила Маріанна. – Чудовий початок наших обговорень, – вона зааплодувала. Слідом за нею аплодували усі інші учасники шабашу.

– А знаєте, що мені зараз прийшло? – сказав Міша, автор каналу «Історія нерозгадок». – А раптом це не атмосферна електрика? Або не зовсім вона. А вогонь Юпітера, про який говориться в старовинних рукописах. Люди старші називають світло «юпітерами». Не звертали уваги? Включити всі юпітера – такий вислів вживається, коли всюди, в усіх приміщеннях горить світло. Люстри старовинні працювали за таким принципом: підняття-опускання противаги з секретом. Опустив люстру – противага віддалилася від люстри, і світло повністю вимкнулося. Реостатний вимикач. У кінозйомках теж освітлення досі називають юпітерами…

– Справді, не дарма назва «юпітера» збереглася, – погодилась Гелена. – Якась особлива енергія.

– А до речі про атмосферну електрику хочу додати, – приєдналась до обговорень Агата. – Мабуть, усі в курсі, що все відбувається завдяки поширенню хвиль в ефірі. Дія атмосферної електрики. Так ось, я чула, що ефір – це один зі станів води.

– Так, теж про це читав, – погодився Кріт. – Загалом в старовинних текстах згадуються сім станів води.

Агата продовжила свою думку:

– І по ефіру, як і по воді, ширяться хвилі. І загалом  недарма існує вислів «як у воду дивитись». Вода – передавач інформації. Вода – інтернет у минулому. Вона запам’ятовує, що навколо відбувається. Робить знімки в своїй пам’яті. Вона має власну пам’ять. Вода – джерело інформації, замороженої на мільярди років.