46

Перш ніж розплющити очі, Таня відчула приємний аромат, що ненав’язливо перебивав собою стійкий дух віджилих епох. Зір крізь пелену сну помалу сфокусував великий букет квітів на старовинному столі.

Дивно якось було. Думка «а раптом коханий довідався, де я» розвіялась маленькою карточкою, знайденою серед запашних пелюсток: «Ви така ж чудова і багатогранна, як це квіткове сузір’я. Пропоную провести незабутні вечори у Флоренції. Полонений вами Художник».

Сум’яття… І приємно бути приємною для чийогось ока і серця, і з іншого боку – обтяжливо. Абсолютно не в її планах дарувати свою увагу і енергію якомусь іншому чоловікові. І абсолютно не для цього вона їхала у це давнє місто…

Цього дня вона нарешті побачила ще трьох учасників з’їзду. Вони проводили свій час якось постійно окремо від інших. Ні, вони були на першій зустрічі. А потім чомусь згуртувалися утрьох і мали свої таємні інтереси. Невидимий, Семихрамов і Асан Асанич. Найколоритніші особистості шабашу як у плані зовнішності, так і в плані потужної харизми, що просвічувала крізь усю їхню видиму сутність. Тепер вони вирішили приєднатися до всіх. Напевно, завершилися спільні проєкти, принаймні, дійшли до логічної крапки.

Бусик зупинився.

Маріанна стала у проході між сидіннями і підняла руку вгору, щоб привернути до себе увагу:

– Ну ось, хлоп’ята і дівчата, ми у Римі. Не знаю, чи можна його назвати стародавнім містом, чи ні. Це ви вже в своїх дискусіях будете дискутувати. На часі – польові дослідження. Ну, а потім матимемо час на затишну кав’ярню зі жвавим обговоренням вражень.

– Є карта Рима з висоти авторства Піранезі, наче з супутника, – сказав Семихрамов, посьорбуючи каву на бархатному диванчику в кав’ярні. Всі були виснажені фізично, однак заряджені морально. – Така достовірність у 18 столітті, коли наче не було з чого зробити такі знімки. Там ми бачимо стіну Аврелія, начебто 3-го століття. І всі ці стіни зоряної форми. Якась розтягнута в часі технологія будівництва зоряних стін… Або ж усе відбувалося плюс-мінус в одному часі, а історики нам розтягнули час…

– Рим, як місто з’явився на картах не так давно, – зауважив Влад. – Неаполь значно старіший. Якби не розкопки території Рима, розпочаті Муссоліні в 1926 році, ми би вважали всю цю грязь багатовіковим культурним шаром. Трагедії людства краще приховувати для "спокійного сну" розуму.

– Так, але й досі більшість сплять і не помічають очевидного, – зауважила Гелена.

– А ще цікаво з колоною Антоніна Пія, – додав Невидимий. – Після занесення селем вона вивищувалась тільки на 6 м над поверхнею ґрунту. Все решта було під землею. І нам розказують, що то все культурний шар… Такі нечупари, блін, що насипалося бруду метрів на 15, і ніхто нічо.

– Так, дуже неохайні римляни, – усміхнулася Агата.

– Так, розкопки Рима, які ми бачимо на фото початку 20 століття, дуже промовисті. Там метрів 20 наносів глини, – сказав Кріт.

– А ви чули про щоденники очевидців потопу? – загадково спитав Асан Асанич.

Всі здивовано поглянули на Асанича.

– Не чули, – озвучила загальну думку Гелена.

– Ну, це досить нова інформація, – задоволено усміхнувся Асан Асанич, відчуваючи свою важливість і урочистість моменту. – В оцифровану бібліотеку потрапив безіменний твір очевидця подій у Римі, що сталися 8 листопада 1530 року. Записки очевидця. Небувала катастрофа, безліч загиблих. Дехто вцілів завдяки пагорбам, що є у Римі. Ці записки, певно, не були знищені завдяки безіменності. Не було орієнтиру для пошуку, тому й не знайшли. А то б Медичі добралися до цього твору.

– Ну й ну! – вигукнула Маріанна.

Асанич продовжив ділитися новиною:

– Записки були французькою мовою. І ось там пишеться, що рівень води був такий високий, що покривав шпиль круглого замку – замку Ангела. Вулиці були повні бруду. Його стільки, що й за два місяці не прибрати. Та грязь, яку й сьогодні відкопують, видаючи за культурний шар, до слова… Багато людей захлинулися водою в своїх домах. Загинули чиновники, знаменитості. Багато будівель були зруйновані і змиті водою. Понад 1500 будівель були зруйновані. Більша частина з них упала ще в перший день потопу. Води розмили укріплення Рима, і багато людей були завалені уламками. Дехто кілька днів сидів у затоплених домах, що стояли на узвишші. Численні красиві палаци Рима, серед яких палаци Юлія, Євсевія та інших, були зруйновані. Автор пише, що з їхнього дому потонули 20 людей і печально дивитися на це місце, зруйноване і повне грязі. 8 листопада Тибр піднявся настільки, що виднілась лише верхівка найвищого пагорба. Є в Римі, крім відомих, і інші височини, на яких спасалися люди. Колізей, до речі, перед цим потопом був цілий. Є карта-план, де він цілісінький, без руйнувань. І вся загадка руйнування Колізею – саме цей потоп. Також стіна Аврелія за офіційною історією у зв’язку з потопами не руйнувалась. Руйнувалась буцімто в 9 столітті. Але це так само фейк. Вона так само порушилась у цьому потопі. І приблизно те саме відбувалося не лише в Римі, а всюди в цей час.

Всі якийсь час мовчали, переварюючи інформацію.

– О, а я знаю, – мовив Невидимий. – Є книга, здається «Космографія» Себастьяна Мюнстера, де говориться про руйнування Помпеїв у 1537 році внаслідок виверження Везувію…  Розумієте? Античний світ гинув не в сиву давнину, а ось недавно. І одночасно. І датування зміщувалися, були не зовсім точні після катастрофи, навіть на той час. Близькі дати 1530-й і 1537-й…