16

Таня торжествувала: настала зима. Снігу не було, зате завдяки морозу позамерзали водойми. Це був сприятливий час для зйомок. Безлистяні дерева не затуляли собою багато об’єктів. В Артема був напружений графік, і в нього довго не виходило поїхати з Танею на зйомки.

– Ти серйозно хочеш поїхати з ним? – гострувато запитував Артем.

– Любий, з Ромою ми просто давні друзі.

– Зі своїм колишнім ви теж були спершу давніми друзями, – похмуро мовив Артем.

– Повір, мені, крім тебе, ніхто не потрібен.

– Я не хочу тебе відпускати з ним! – скиглив Артем.

– Все буде добре, вір мені, – Таня обійняла його ззаду і поцілувала в плече.

Таня з Ромою їхали в Безрадичі автобусом. Рома мав невеликий досвід керування квадрокоптером. І поки він жодного не втопив і не розбив. До всього тішило те, що коптер не зможе потонути, упавши в замерзле озеро.

Нарешті квадрокоптер затріпотів пропелерами над першим і другим озером. До крайніх озер Таня з Ромою дістались в обхід. Рома так вправно керував квадрокоптером, що Таня жодного разу не хвилювалась через можливу невдалу посадку.

– У тебе хороший коптер, – зауважив Рома.

– Так? Справді?

– Справді. Гідна модель. І, мабуть, дуже хороший чоловік, – сумовито додав Рома.

– Так, – сказала, ніяковіючи, Таня. – Він дуже хороший.

Їй було трохи незручно перед Ромою, адже вона давно помічала його увагу і симпатію до неї. Однак не хотіла через це розривати дружбу з ним. Вона трималась на відстані, не даючи жодного приводу йому думати про неї щось більше. Він інтуїтивно це знав. І приймав. Був вдячний і за щиру дружбу.

Зйомки видались цікавими і плідними. Таня взяла з собою ноутбук, і вони могли одразу бачити результат кожної зйомки. Грілися глінтвейном з термосу. Мороз був не дуже щипучий, до п’яти градусів, однак при довгому перебуванні на свіжому повітрі давався взнаки.

– Чудовий глінтвейн, – хвалив, смакуючи, тепле пряне вино Рома.

Таня задоволено мружила очі:

– Дякую.

– А гарне відео виходить. Це насправді фантастично: ці букви. Це справді букви, а не просто випадково подібні форми.

– Так, так! – у захваті говорила Таня. – Мені не терпиться зробити про це відео.

– Ти молодець, що знайшла таке.

– Та ну! Будь-хто міг таке побачити.

– Але чомусь досі не побачили?

– А може, і бачили, але не надали цьому значення.

– У будь-якому разі – ти молодець. Я постараюсь перепостити твоє відео, щоб воно набрало багато переглядів.

– Дякую тобі, Ромо.

Ввечері Артем був роздратований. Він Тані пахло алкоголем.

– Любий, це лише глінтвейн. І я анітрішечки не п’яна. Ми пили тільки, щоб зігрітися.

– Ну от. Ви пили! Ви пили! А що потім? – голосно говорив Артем.

– Нічого такого, про що ти подумав. Ми лише знімали відео. Вийшов чудовий матеріал, – усміхнулася Таня.

– Я радий за тебе, – різко мовив Артем.

– Не сердься, будь ласочка. Нема причини для цього.

Таня обійняла Артема і ніжно поцілувала в губи.

– Вір мені. Я тебе дуже сильно кохаю. Ти єдиний.

– Я теж тебе кохаю. Пробач за ці дурні ревнощі… Звик судити по собі.

– А ти такий? – жартівливо підвела брови Таня.

– Авжеж, я не зрадливий. Просто з досвіду багатьох це знаю. Виходять заміж за багатих чоловіків, а самі бігають до своїх колишніх пасій, задовольняють свої потреби в почуттях.

– Не переживай, любий. В мене не так.

Цього ж вечора Таня засіла за монтаж відео. Пропрацювала над ним і весь наступний день. Увечері відео було готове. Таня в захваті потирала руки. Розмістила відео на каналі і кинула посилання Ромі.

На ранок було вже п’ять тисяч переглядів.

– Ого, як швидко, – раділа Таня, дивлячись на екран ноутбука, ще не пивши ранкової кави.

– Танюшко, твоя кава готова. Ходім?

Артем і Таня сиділи на балконі в кріслах, одягнуті у пуховики і закутані в теплі пледи.

– Ти розумієш, це так чудово. В мене вийшло хороше відео. І багато людей тепер знатимуть про мою знахідку. І можливо, офіційні вчені нарешті почнуть вивчати цю місцевість.

– У тебе такі очікування. Дивись не розчаруйся. Дуже багато різних тем всюди піднімають, але хіба вони знаходять продовження у вищих ешелонах?

– Бр-р-р, ти такий невіруючий!