36

Артем помилився. Вже дуже скоро йому потелефонував Микола Артемович і попросив зайти ввечері до нього додому.

– Синку, ти вже знаєш про походеньки своєї жіночки?

– Так, тату…

– І нагорі теж знають. І дуже невдоволено і недвозначно натякнули мені про наслідки таких походеньок. Вони також знають, що ви чекаєте дитину і натякають, що пологи будуть успішними, якщо Таня нарешті вгомониться.

Артем перелякано подивився на батька.

– Артемку, я навіть не знаю, що тобі сказати. Переказав, як є. Хай Таня сама вирішує, що їй важливіше. Добре було б, якби вона видалила те відео. А ще краще – щоб закрила той канал зовсім. Звози її десь на відпочинок. Літо починається. Їй було б корисно. Я ж переживаю за свого внучка, чи онучку…

Таня нервувалась:

– Ну як же так?! Чому? Чому це кодло нагорі не дає нам спокійно розвиватись?! Чому так несправедливо?

– Так, згоден, несправедливо. Навіть дуже.

– Я не піддамся їм! Я буду боротися! – червоніла від гніву Таня.

– Так, ти будеш боротися, але це боротьба проти тебе самої, проти нашого малюка, проти справи мого життя. Таню, зрозумій: я не можу втратити все, що створював такими зусиллями, і на що витратив стільки часу, заради справи, успіх якої ефемерний, яка не матиме навіть п’яти відсотків діяльних послідовників. Пробач. Я не можу в цій справі захистити тебе і підтримати. Облиш це: заради нас, заради нашого спільного майбутнього. Я живу в реальному світі, в якому ніколи, принаймні за нашого життя, не буде викрита світова еліта. Ти стільки разів говорила, що любиш мене. Чи можеш довести це ділом, а не лише солодким словом?

– Артем… Ця система є ножнами для будь-якого меча правди… Ти це розумієш? Доки мечі наших слів, наших справ будуть у цій системі – вони будуть у ножнах. І нічого не будуть варті. Поки ми будемо вірити всьому, що пропонує нам система за замовчуванням, за накатаною схемою, – ми будемо у ножнах.

– Хай краще у ножнах, ніж у війні, в якій можна загинути. Ножни – це не тільки стримування, це мир, Таню. Хай такою, не дуже приємною ціною, але – мир. Ми в спокої завдяки тому, що ці ножни є.

– А якби не було, думаєш, було б погано?

– Я не знаю, я не жив в іншому світі…

Таня мовчки поглянула на Артема і вийшла з кімнати на балкон.

Ножни… Артем задумався над Таниними словами. Так, ця система є стримуванням на догоду чиїмсь інтересам. І в цій системи кожен стримує іншого, з ким пов’язаний. Він сам є ножнами для Таниної діяльності. А його власну діяльність стримує батько. І все, геть усе у павутинні стримування, все у ножнах…

Таня зажурилась. Її порив до правди знов призвів до сумних наслідків. Треба було не так активно, не так різко. Вона ж уже знала, уже набила шишку. І знов те саме. Невже думала, що вони там позасинали і випустили її з виду? Таня переживала шоковий стан. Знов доведеться мовчати. До всього ж – вона чекала малюка від коханого чоловіка. І їй недвозначно було сказано, що дитині загрожуватиме небезпека у разі її пручання.