Поліція

Карина забігла у поліційний відділок та підбігла до віконечка чергового. Вона хотіла заговорити, проте виявила, що їй сильно бракує повітря і тому якусь хвилину активно дихала.

- Доброго дня! - нарешті сказала Карина, - Мою 12-річну доньку викрали! - гучно заявила жінка, - я так думаю… - додала в кінці Карина, проте, помітивши здивований погляд чергового, пошкодувала, що додала це.

- Ви так думаєте? Що вас наштовхнуло на цю думку? - ввічливо запитав черговий.

Карина засумнівалась чи варто показувати ті сторізи цьому хлопчині та чи сприйме він її серйозно. А якщо вона витратить кілька годин на те, щоб його переконати, а потім ще стільки ж часу доведеться переконувати слідчого? «Треба одразу все слідчому показати і не витрачати час на хлопчину», - подумала Карина.

- Я покажу все тільки слідчому! - грізно та суворо заявила Карина так, щоб він ясно усвідомив, що не збирається ще й з ним гратись.

- Давайте не будемо забігати наперед. Можливо там не все так погано як ви думаєте, і я зможу допомогти. Ви ж розумієте, що слідчі досить зайняті люди, - сказав черговий.

Карина зі злістю глянула на нього і відчула як хвиля обурення підіймається та набирає силу. «І чому сьогодні всі такі байдужі до моєї ситуації?», - подумала Карина.

- Ви вважаєте, що викрадення моєї доньки це настільки неважлива справа, що не варто відривати ваших слідчих від інших справ? Чи ви вважаєте, що я настільки дурна, що підіймаю тривогу, тому що робити більше немає чого?

Черговий зміняв її поглядом та лише кивнув, а потім набрав чийсь номер, повідомив про неї та сказав шукати кабінет номер 11. Карина швидко пройшла вглиб будинку, швидко відшукала потрібний кабінет та постукала у двері, на яких була табличка «Слідчий Полов Семен Григорович». Чоловік, який сидів за столом в кутку запросив її зайти.

Карина швидко переповіла свою історію та показала сторізи у акаунті Аліси. Чоловік уважно її вислухав та спробував заспокоїти. Він сказав, що перш, ніж оголошувати, що Алісу викрали, потрібно точно переконатись, що це не жарт підлітків, а також зв’язатись з школою.

Семен Григорович швидко дав завдання своїм підлеглим і вони одразу прийнялись телефонувати. Карина тим часом сиділа поблизу стола слідчого та весь час оновлювала додаток.

Хвилин через десять дівчина років 25 підійшла до слідчого та сказала:

- Семене Григоровичу, в школі сказали, що Аліса сьогодні була на перших двох уроках, а потім її вже не було. Її однокласники сказали, що вона захворіла.

- Що? Її подруга Оля телефоном сказала мені, що Аліса пішла додому за книжкою, - вмішалась Карина.

Слідчий нічого не сказав, лише переглянувся з дівчиною. Тим часом Карина не могла зрозуміти, чому слідчі ще й досі сумніваються, що Алісу потрібно негайно знайти, адже є відеозапис, де вона сідає в автомобіль до незнайомця.

- Катю, зроби запис всіх сторіз Аліси, від коли в них з’явився той чоловік та добряче проаналізуй.

Дівчина лише кивнула та сіла за свій комп’ютер. Карина вдивлялась в обличчя поліціянів та намагалась відгадати, про що вони думають. А поки Карина слідкувала за дівчиною, Семен Григорович встав із-за свого стола та вийшов.

Як тільки двері зачинились, телефон Карини видав звук сповіщення із Viber. Це було повідомлення від Віктора, в якому він запитував як просувається розслідування. Карина написала, що боїться, що поки вони не вважають, що Алісу хтось викрав. Віктор відповів, що це поки на щастя достеменно не відомо, тому їй не варто про це занадто багато думати, головне, що вони розслідують.

Відправивши чергове повідомлення Віктору, Карина почула як із колонок Каті прозвучав той моторошний спотворений голос невідомого чоловіка і пригадала, що давно не перевіряла наявність нових сторіз. Карина поспішила відкрити додаток та оновити його.

Коли Карина помітила у верхньому рядку мініатюрне фото Аліси, то у неї завмерло серце. Жінка перевела дух та натиснула на іконку. На екрані одразу ж з’явилась дорога, а через 3 секунди камера обережно повернулась в салон автівки і Карина побачила, що на передньому пасажирському сидінні сидить чи то без свідомості, чи просто спить її донечка. А в останні кілька секунд невідомий поклав руку Алісі на груди.

Карина лише ковтнула, а на очах навернулись сльози. «Куди ти потрапила, моя дівчинко?» - подумала Карина. Жінка підняла голову, щоб хоч хтось із поліціянів сказав їй, що все це тільки поганий жарт, проте згадала, що Семен Григорович ще не повернувся і тому рушила до Каті.

- Ви бачили? Там щойно з’явилась остання сторіз, - сказала Карина, підійшовши до монітора Каті.

Дівчина перемкнула на останню опубліковану сторіз та уважно її подивилась. Водночас Карина не відводила погляду від обличчя Каті, яке з кожною секундою все більш серйознішало та біліло.

- Що це означає? Я бачу по вас, що ви вже знаєте! Будь ласка, не мовчіть! Це вбиває… - говорила Карина, а потім зазирнувши Каті в очі, зрозуміла, що нічого хорошого це не означає, - Він її викрав? - Карина лише помітила мимовільний рух зіниць Каті, які могли означати лише одне, - Як же це?

Карина повільно підійшла до крісла та сіла у нього. Її життя перевернулось з ніг на голову та видавався жахливим сном, від якого неможливо прокинутись. Дивлячись на Катю, Карина починала втрачати надію, що насправді все добре. Тепер у її свідомість увірвалась жахлива реальність, яка дала болючого ляпаса та вдарила під дих.