4 Глава.

Ніч була довгою. Я багато думала про те, чому саме МЕНЕ він вирішив обрати, лежачи на ліжку, я дивилась на оранжевий вогник, якого окутала тиха, довга, спокійна темрява. Вогник горів довго, доти, поки в мене не почали тяжчати повіки, і я не заплющила очі.

Я як зазвичай прокинулась зранку від будильника, що дзвенів, як скажений, як зазвичай зібралася до школи. Мама нічого не запідозрила. Я вийшла зі свого під'їзду. В голові крутилися різні думки : " Він мене зустріне?, Ми будемо разом ходити до школи?, Чи буде поцілунок?, Коли він буде?, Яким він буде?..." Я дуже сильно хочу, щоб він мене зустрів, і ми разом пішли до школи. Я знала про нього все: коли приходить до школи, де живе, чим займається, який в нього розмір ноги, який номер його паспорту, як звати його батьків, чим вони займаються, яка в нього група крові, резус-позитивний чи резус-негативний. Словом абсолютно УСЕ.

Оскільки я знала, що він приходить до школи о 7:30 я прийшла на 5 хв. раніше. Рівно в цей час  він вийшов з машини і попрямував до школи. В цей час це ніхто з  старшокласників не приходить до школи крім мене та нього. Тому ми не переживаємо, що нас хтось побачить. Я чекала його біля входу до школи. Він підходив. Я йому привітно усміхнулась, чекаючи на слово "Привіт". Та натомість... він пройшов повз мене, не сказавши ані слова.

Ось це так поворот, правда?

Я закіпала очима, не розуміючи, чому мій хлопець просто проходить повз мене, і не говорить ані слова. 

Зрештою я зайшла до класу. Він вже сидів за своєю партою і гортав алгебру.  І тут до класу , як на зло, заходить Рома. І я не можу до нього підійти. ЩО ЗА ЛАЖА? Я знову почала подумки посилати слова :" Подивись на мене. Я маю до тебе багато запитань". І знову безуспішно. Видно, що мозкові хвилі дійсно вдаряються об його шкіру і не можуть пройти далі. НУ ЧОМУ!!!?? Зараз в мене виникло дійсно ну дуже багато питань. Так і не дочекавшись моменту коли він буде один, я просто написала йому :" Що сталося? Чому ти мене уникаєш?" 

На що отримала відповідь...