Розділ 2

—Привіт, найкрасивіша квітко у царстві квітів, - заглянув у відчинену крамницю Артем.

—Привіт-привіт. Що на цей раз? Вірніше хто: блондинка, брюнетка? - Байдуже глянула я, а серце стислося від болю.

Прийшов, ніби нічого не було, усміхнений, задоволений.

—Мені треба букет для милої, ніжної, чутливою дівчини з блакитними очима. Зможеш? Тільки на зараз,- хлопець підійшов впритул і завів за вушко прядку світлого волосся.

—Так, - голос затремтів від хвилювання та образи, - тільки почекати треба, рука ще не зовсім вправна.

Ну от, думала прийшов просити пробачення, а він купує букет черговій пасії. Ненавиджу. Все, хай іде під три чорти. Роблю щось для нього востаннє. І вистачило наглості приїхати саме до мене!

—Ось, тримай, надіюсь сподобається, - впихнула букет і навіть в очі не дивилася. Чомусь за ту ніч соромно мені, а не йому.

—Соль, твої букети подобаються найвимогливішим. Ти ж знаєш, що рівних тобі немає. Тому… - зробив невелику паузу чоловік, - це тобі.

—Не зрозуміла? Ти що, хильнув? - Це жарт? Він знущається?

—Дуже дотепно. Ну як я міг замовити квіти для найкращої тебе у когось незрозумілого. Соломіє, це дійсно тобі. І я запрошую тебе на обід.

"Дякую, Божечко, оце так знак! Невже отямився, зрозумів що втрачає?"

—Ого, неочікувано, хоча в твоєму стилі. Добре, йдемо.

Артем здивував ще більше, коли привів мене не в кафе на каву, а в сусідній ресторанчик. Овва! Звідки гроші? Невже знайшов нову роботу? Цікаво.

—Соль, я хотів вибачитись. Таких дурниць наговорив, пробач. Це все спиртне, розумію, що треба зав’язувати, але ніяк не виходить. Немає поруч людини, яка б зупиняла, відволікала. Ці дурепи, навпаки тільки й вимагають кудись вести і купувати, купувати весь час. Інша справа ти. Як тобі вдається бути такою чарівною в будь-якій ситуації?

-З тобою точне все гаразд? Сьогодні вже вдруге дивуєш, - щось тут не те, от відчуває моя дуп... душа.

Розмову на мить прийшлося призупинити. Артем запропонував спробувати найсмачніший сирний крем-суп і пасту карбонара. І звідки знає такі слова? І що воно найсмачніше саме в цьому закладі? Коли це він став таким гурманом? Ні, що таке крем-суп я теж знаю. Навіть готую сирний, гарбузовий, картопляний. Ну люблю я куховарити, слабкість в мене така. Навіть пироги і пиріжки печу. І хто ж як не я себе кохану побалує. Але Артем? Скільки чула від нього, що ресторан - це суцільне здирництво. Порцію приносять мікроскопічну, а оплатити треба, ніби злиток золота їси.  Ще й дівчата, ніби спеціально, обирають найдорожчу страву.

Доки я дивилася на чоловіка й намагалася зрозуміти чи це реальність, чи досі сплю, чоловік зробив замовлення і продовжив:

-Надіюсь здивував приємно. От бачиш, я не такий вже й поганий, - чоловіча рука лягла на мою, а я здригнулася від цього інтимного жесту.

-Приємно, але всеодно не розумію для чого це все. Міг би просто повести на каву. Ти ж знаєш, що я не вмію довго сердитися.

-Соль, без питань, наступного разу йдемо на каву і десерт. Все, що забажаєш. 

Що за день сьогодні? Перше квітня? Так літо зараз. Цікаві метаморфози відбуваються з Артемом. Ніколи не бачила його таким галантним, спокійним. Зі мною він завжди поводиться як хлопчисько. При чому як підліток, що знає, як подобається маленькій дівчинці і постійно змушує її червоніти, любуючись такою милою реакцією. Будучи дітьми, він завжди захищав мене, всі дні народження святкували разом. Коли підросли, мама відпускала мене гуляти лише в компанії Артема, знаючи, що з ним мене ніхто не образить. Я страшенно пишалася, що поруч такий дорослий хлопець. Дівчата заздрили, хлопці підколювали Артема, але потай поглядали на мене, боячись підійти ближче. А тітка Оля, мама хлопця, ще зі школи називала мене своєю невісткою. Здається, вона прагне нас оженити ще більше за мене. Та поки наші надії марні. Хіба до бабки якої сходити за приворотним зіллям. Але ну його, он скільки передач, де розповідають про іншу сторону цих чарів. Буде потім не чоловік мрії, а п'яниця, гульвіса чи, не дай Бог, бити почне. Ні, дякую, я вже якось своїми силами.

-Слухай, дякую за обід. Але тобі точно щось від мене потрібно. Давай прямо - що трапилось? - Не люблю я оцих завуальованих прохань через десяті руки. Хоча сама часто так і прошу, по-іншому соромно.

-Ох, мала, нічого не приховаєш від тебе. Та знай - обід це вибачення, а все інше прийшло паралельно. У мене до тебе дійсно величезне прохання, але досить незвичне, тільки не смійся. Знайомому треба компанйонка в закриті ігрові клуби і казино.

—Кхх, хто треба, куди? - Не гарно, так, але кава не втрималася в роті від здивування і замастила скатертину. - Пробач. Ти впевнений, що до тієї звернувся?

—Абсолютно. Розумієш, він з грошима, любить полоскотати нерви грою  в карти, рулетку покрутити, але має одну проблемку — не щастить йому. Все вірить у диво, що наступного разу виграє і викидає грошенята на вітер. А в тебе інтуїція чудова і дар переконання є. І ти на нього точно не будеш пригати, як інші дівчата, відволікаючи від гри. — Мовив наче хороші слова, а прозвучало, як образа.

—А ти звідки знаєш? Може я щоночі до нового бігаю чи маю якогось папіка? А інтуїція є у всіх, не всі її слухають.