Розділ 5

—Соль, ти тут? - Вирвав із роздумів знайомий до болю голос.

—Привіт, Артем, що знов? - Чомусь прозвучало приречено.

—Давно не бачив, як ти? - Чоловік підійшов ближче і заглянув у вічі.

—Багато замовлень, давай конкретніше.

— Тут таке діло… Не хочеш ще попрацювати з Деном? - Рука торкнулася моєї і я від несподіванки впустила квіти. А щоб тебе!

—Ти смієшся? Самовільно лізки в кодло запищених самодурів і фіфочок? Нянчитися з твоїм дружком?

Я відійшла на крок і почала збирати троянди. Добре хоч не вазон тримала, бо платилла б за нього зі своєї кишені.

—Ого, а мені здавалося, що заради грошиків можна й потерпіти.

— Я і без таких грошей живу непогано. Це все? Тоді не заважай, будь ласка. - Ні ну знущається, точно.

Вони на пару з Деном думають що я продаюся, як лялька? Чи що на грошах світ клином зійшовся? Ні, мені потрібні фінанси, але ж не за рахунок власних нервів, вірніше їхнього зриву.

—Ну Соль, ну чого ти. Подумай про своїх, у малої скоро свято, треба подарунки.

—Слухай, - не витримала я наглості чоловіка, який так подобається, - не лізь мені в душу. Без вас якось обійдуся. Робота є, значить і гроші будуть.

"Робота є, кажеш, сама напросилася…"

—Подумай, знаєш де мене знайти.

— Дякую, іди вже.

І як я могла закохатися в такого гада? Стільки хлопців поруч… Не дочекається! Щоб я хоч ще раз до того мажора… ніколи... не кажи ніколи.

Через тиждень мене звільнили. При чому аргументи були недолугі: не справляюсь, клієнти не задоволені і взагалі якось не так працюю. Та на мене жодного кривого слова ніхто не сказав! Навпаки, були постійні замовники, та хоч би в сусідньому бізнес центрі (для колег-жінок завжди купують). Власниця навіть слухати мене не стала, просто випхала і зачинила за мною двері.

 Відійшовши від шоку, спробувала влаштуватися на іншу роботу, навіть по спеціальності, проте всюди чула фразу: "нам треба 20-річну з досвідом 40-річної" або "ми з вами зв'яжемось". Офіціантом іти не дуже хотіла, статті, що пишу на фрілансі багато не дають. Сидіти на шиї у мами з вітчимом взагалі не варіант, тому обрала найменше зло із найбільшого:

—Ало, Артем? Привіт. Я згодна.

— Ну і чудово. Завжди знав, що ти розумна дівчина.

Проте тепер я вже знала на що йду, тому зробила декілька коректив у наші "робочі стосунки":

— Ден, раз я тобі потрібна, то чекаю контракт. Береш мене офіційно на роботу своїм асистентом, замом, можна хоч десятим помічником, байдуже. Можеш організувати договір з надання послуг, обери на свій смак. Термін постав будь-який. Але зробимо приписку, що випробувальний термін три місяці. Потім просто звільниш, ніби не впоралася за цей час, не підійшла. Оплата буде за надані послуги, прописані все в цьому ж договорі, і на карту.

—Маленька моя, а ти нічого не сплутала? - Здивувався мажор.

—Хм, контракт, оплата, умови… Та ні, все вірно. Щось не так? - Кліпнула на нього невинними оченятами. Що не очікував? Так тобі!

—А казали тиха сіра мишка. А може, обійдемось готівкою і шаленим сексом? Розважимось,  - нахилився наді мною хлопець ледь торкаючись губ.

А серденько то затріпотіло. І чого це я так?

—Слухай, кобелику, а не пішов би ти? - Відштовхнула нахабу і встала з дивану.

—Чекай, - схопив мене за руку Ден, - не кіпішуй. Бачу ти не така проста, як здаєшся. І не дурепа, як інші. Зараз спробую зв’язатися з колегами. Думаю можна влаштувати.

У домі чоловіка прийшлося залишитися до кінця дня. То чекали доки юрист скине типовий контракт, то вносили корективи і розбиралися з фінансами. Це тобі не з власної кишені грошики брати, тут все набагато серйозніше. Дену звісно проблеми, а мені додаткових три місяці стажу. Дико трохи виходить, але таке воно сучасне життя. Хочеш мати пенсію - надай трудовий стаж довжиною у все своє життя.

—Боже, як ти керуєш готелем? Нічогісінько не знаєш. Як ти людей на роботу береш?

—Ніяк. Старі працюють, і взагалі, в мене купа замів, хай гребуться. А ти що, сильно керувати вмієш?

—Ні, але принаймні бачу, що юрист у тебе нікудишній. Та й прибиральниця в будинку халтурить. Значить і в готелі персонал так собі.

—Так помітно? Ти мене знову здивувала.

—Всюди пил, розводи від води на підлозі, посуд вимитий неякісно. Продовжувати?

— Бач яка гострозора. Зазвичай дівчата не помічають цього в моєму домі. Хочеш покажу чим вони цікавляться? - Знову почалося, але не на ту напав.

— Дякую, утримаюсь. Нічого нового там не побачу.

Залишатись на ніч, звісно, відмовилась. Хоча поведінка чоловіка дещо здивувала, думала йому такий типаж дівчат не подобається. А в суботу ми з Анет чкурнули за покупками. Все-таки гардероб треба підібрати, виходити в світ прийдеться частенько. Наступний раз вже через декілька днів.Та й гроші Ден виділив окремо для суконь. Єдиним проханням було щось облягаюче або коротке. Добре, хоч не прозоре.