Глава 21

Руслан

Вікторії вдалося неймовірне. Затьмарити всіх жінок своєю безпосередністю, красою і гострим розумом. Коли тільки-но привів її в готель, зовсім не думав про неї, як про жінку. Було не до цього. Хоча, ні, брешу, бачив що вона гарненька, наче лялька, але сердився. Вона могла знайти зі своєю зовнішністю гідного чоловіка, а обрала якогось відмороженого мажора. Очевидно ж, що супроводжувала його на відпочинок за гроші.

Я на таких дівчаток надивився. Із головою вистачило. Тому й не розглядав її як імовірне захоплення.

Але потім ... дідько, щось клацнуло і захотів її неймовірно. І яка ж вона чуйна,  ніжна. Відірватися сил немає. Якби не дочка… якби не дочка, з ліжка не випускав би.

Втриматись не зміг, коли бачив її таку беззахисну, зі сльозами на очах. У крові все ще адреналін гудів, хотілося повернутися і не залишити на тих відморозках живого місця. Хотілося притиснути її до себе ще сильніше, хотілося захистити, відгородити від усього, втішити…

Втішив.

Та так, що тепер сам не знаю, що з усім цим робити. Їй відлітати завтра, а я тут, мабуть, застряну ще на невизначений час. З Софі через спільних знайомих зв'язатися не вдалося. Єдина інформація якої володію – вони із чоловіком збиралися на відпочинок. Скоріш за все кудись полетіли. Але це нісенітниця собача як на мене. Софі підкинула мені під двері дочку і поїхала з чоловіком на острови?

Погане передчуття не залишало весь цей час. Швидше за все Ярослав мав рацію. Потрібно було одразу ж заявляти до поліції. А зараз що? Бракувало ще заголовків в жовтій пресі «Алмазов викрав у подружжя дитину».

Додому хочеться як ніколи раніше. І дочку забрати від усього цього бедламу. Але у доньки громадянство іншої країни, за документами вона взагалі не моя дочка, забрати її навіть за підробленими – злочин. До того ж, потрібно знайти Софі. Витягнутий із неприємностей. А вони в неї точно є.

- Чому не спиш? – почувся тихий голосок поруч із вухом і я потягнувся до губ Вікторії. Короткий поцілунок і знову її хочу.

– Думаю. А ти?

– Теж. Радіоняня була гарною ідеєю, - каже вона. Ми тепер у мене спимо. Це складно, звичайно, тому що за ніч іноді й по п'ять разів вставати доводиться до Кіри. Але ми підмінюємо одни одного. А іноді втомлена Віка так міцно спить, що й не чує дитячого хникання.

Ніколи не думав про дітей, і не вважав, що стану добрим батьком, але коли Кіра так раптово в моє життя увірвалася чомусь відразу зрозумів - заради неї на все готовий.