10 Сергій

Про нову няньку я встиг забутися. Що не дивно, коли у тебе на офісі позачергова перевірка з податкової. Причім копались так ціленаправлено, ніби хтось їм підказку дав. Цілий день наш бухгалтер пила валер’янку і панікувала. На вечір мусив везти начальника податкової в ресторан і намагатися якось владнати питання надмірної заповзятості його підлеглих.

Олег В’ячеславович з задоволенням хлебтав марочні напої, жер шашлик, і вдавав що між нами дружба навік. Обговорював баб, політику і проблеми з реформуванням контролюючих органів.

Я повертався додому витиснутий як лимон. І наштовхнувшись на кухні на няньку, був готовий дременути від неї на другий поверх. Ще мені її посягань не вистачало. Як виявилось – не вистачало.

Дівчина виглядала зовсім не так, як її попередниці. В піжамі чи що то таке на ній було, без косметики, з волоссям закрученим в гульку на потилиці. Ще зовсім дівчисько, в напівтемряві коридору вона вражала своїми великими очиськами, які сполохано дивились на мене. Та і сама дівчина не палала бажанням продовжити спілкування.

Я порівняв її з Каріною, що пропонувала масаж, зиркнув по її рельєфних біцепсах, і зрозумів, що від масажу не відмовився б. Взагалі дівчина якось мене бентежила. Своєю байдужістю, стриманістю і водночас недбалістю. От узяти б хоч би і Дарину, яка завжди була при макіяжі і зачісці. Та б вже точно не упустила можливість справити на мене враження секс-бомби.

Крістіна протиснулась повз так, наче я їй заважав. Чи був неприємним. Мене охопило гостре розчарування. Що за день такий?

Вона сховалась в своїй кімнаті, а я не міг заснути роздумуючи який такий у дівчини може бути підступний план?

Тож коли з коридору почувся шум я навіть полегшено видихнув. Ось зараз або зайде до мене в спальню і «виправдається», що заблукала, або почне кричати що їй щось страшне привиділось.

Не відбулось ні того, ні іншого. Шум підозріло швидко затих, а мені набридло сидіти і чекати натиску. Тому я визирнув в коридор. Крістіна самотнім силуетом виднілась на фоні сходового майданчика. Вона впевнено йшла, явно не втративши орієнтацію в кімнатах.

- Еее, я чув шум, - вирішив заговорити я. Може і правда щось сталось?  В будинку відчувалось купа шурхотінь, і ніби діти ще десь не спали.

- Води випити вийшла, - непривітно відповіла дівчина, і проігнорувавши мене пішла до себе.

Як то кажуть зовсім неправильна нянька.

Тобто звісно як нянька вона була цілком правильною, роботодавця ігнорувала, з напівроздягнутим навіть розмову вести не стала. Мені б радіти що нарешті діти потрапили в надійні руки. Але я знову відчув розчарування.

Ранок мене взагалі здивував. Коли о восьмій я спустився на кухню то ледь не впустив щелепу під стіл. Всі мої діти сиділи за столом і зосереджено щось помішували в своїх тарілках. Не пам’ятаю коли таке на канікулах ставалось.

- Доброго ранку! – радісно привіталась Крістіна.

Я ковзнув поглядом по її фігурі, і знову здивовано вкляк. Здається ця дівка не признає сукні як такі. На ній красувались лосини камуфляжного кольору, що міцно облягала округлі, міцні як горіх, сідниці. Може і правильно, що вона не в сукні. Гріх ховати цю фітоняшну красу від чоловічого ока.

- Вам каву з вершками чи без? – продовжила, повертаючись до кавоварки, дівчина.

- З вершками, - машинально відповів я, все ще пожираючи поглядом її округлості. Шкода що зверху на ній проста чорна футболка, і не зрозуміло, чи кругом вона така спортивна як знизу.

Я відмахнувся від мимолітного подиву, що відчув, коли проаналізував свої думки. Вперше якась дівчина мене самого зацікавила, при тому, що я її здається не цікавлю взагалі.

-  А що це ви їсте? – змусив себе переключити увагу на дітей.

Умиті, причесані, і похмурі вони підвели на мене страждальні погляди.

- Кашу! – з якоюсь злорадістю відрапортувала нянька. –  Каша кращий сніданок для тих, хто слідкує за своїм здоров’ям! Я і вам насипала!

На стіл була поставлена тарілка з тією самою сірою масою, що і у малих, чашка з кавою, зверху на вівсянку Крістіна поклала жменьку ягід, і полила все медом.

Виглядало цілком апетитно. От тільки я не звик снідати.

- Ви самі це приготували? – щоб не ображати дівчину я присів поруч з дітьми, які з надією подивились на мене.

- Авжеж, - вона теж сіла, тримаючи в руках склянку з водою, в якій плавали листочки м’яти.

- Не треба було себе навантажувати. Пізніше прийде куховарка, яка приготує на весь день.

- Сніданок найважливіший прийом їжі, - хитнула волоссям кольору пшениці Крістіна, так що кінчики мазнули по її вилицях. І навіть торкнули губ. Пишних, рівно окреслених без грама фарби. Ці губи мені різко захотілось відчути на смак. Дівчина була дуже багатогранною, раптом зрозумів я.

Чепурна і сторога на співбесіді. Затишно-домашня ввечері, енергійно-спортивна зранку. Вона як цибулинка мала цілу купу шарів, і мені якось так різко захотілось розгадати їх всі.

- А ми б хотіли дочекатися кухарку, - подала голосок Соня.

- Кашааа, - протягнула багатозначно Крістіна. Соня нехоча зачерпнула ще ложку, і благально глянула на мене. – Вона приготує надто пізно все, - відповіла переводячи погляд своїх очисько-озер на мене.

- Ну то хоч сосисочну, - хитро примружився Дава. – Зараз можна?

- І кексик, - додала Соня.

Я завагався. А Крістіна різко вдарила долонею по столі, так що я ледь не розплескав каву.

-  Я сказала – каша!

- Ви б не були такою строгою, це ж діти, - спробував втрутитись я, помічаючи як в очах Соні збираються сльозинки.

- Не варто ставати між мною і здоровим харчуванням ваших дітей! – різкувато відповіла мені Крістіна. І знову я завагався. Наче ж нічого поганого і нянька не робить. Тим більше що вівсянка смачна – я таки спробував ложку, і з несподівано виявив що вже третю до рота несу. Солодко від меду, ягоди кислі. В чомусь Крістіна має рацію – каша і ягоди набагато корисніші ковбас і цукерок. Дивно, що інші няньки бездумно дозволяли дітворі брати все, що їм заманеться.