19. Пан і пані

- Де тебе носить, Горпино? 

- Я що, це все сама маю поробити? - показала руками на купу випраного одягу, який потрібно було поскладати.

Горпина опустила очі і хотіла була щось сказати, та промовчала. Вона поставила випрані перини на бік і взялась розкладати купу одягу. Це пані, а це пана, а це скатертина зі столу, її окремо треба поставити. 

- Сьогодні пані сама не своя. Весь день нічого не їла, а тільки сиділа в хаті і навіть не виходила нікуди. - почала розмову старша служниця.

- Та чого ж...Вона виходила, то просто ви не бачили. 

Це пані, а це пана, а це мережеви біле, пані на днях просила його занести їй в кімнату. 

- Та куди ж вона могла вийти, якщо я майже весь час біля дверей була? - обурено відповіла старша служниця.

- Я сьогодні встала раніше, аби швидше зі всім впоратись. Треба було найперше поприбирати в кімнатах, тих, що дві нижні, вони ж на мені. 

- Та ясна річ, що на тобі. Ох, цю хату прибирай хоч кожен день. Одну кімнату сьогодні прибиреш, одну завтра. Так і тиждень пройде і можна починати все спочатку, - вона помовчала секунду, а потім махнула рукою на все, - ну, ну, так ти ж розказуй за пані, чого мовчиш, ніби води в рот набрала?

Це пані, а це пана, а це чия сорочка? Можна й собі взяти, ніхто і не помітить.

- Ну я ж і розказую, що почала віником махати в одній кімнаті, а чую, щось погупало дуже. Я думала, що то ви кудись вже летите.

- Ой та куди там...

- Я вийшла біля одвірків, майже на вулицю. Дивлюсь, а там пані кудись побігла. Боса!

- Пані боса і кудись побігла? Ну ти й, Горпино, фантазерка, їй Богу. Як щось придумаєш, то хоч стій, хоч падай. 

- Та куди ж вам падати, ви ж сидите.

- Ти до мене не пащикуй! Ти подивись на неї! 

Це пані, а це пана, а це так і відіпралось, завтра потрібно прати ще раз.

- Ну, ну, і що ж далі було? - не вгавала старша служниця.

- А потім вона прибігла назад додому, мене ледь біля порогу навіть не помітила. Швидко чкурнула до своєї кімнати.

- Ти диви, встала на годину скорше від мене і такого всякого надивилсь. І чого вона вибігла? Може приснилось їй чого.

Це пана, а це пані, а це і своє за нагоди відопрала.

- Е-е-е, - махнула рукою старша служниця, - цих багатих важко зрозуміти, нічого з них не візьмеш.

Горпина акуратними рухами складала все по своїм купам і за роботою все поглядала на матір. Їх великі і лупаті очі вже ледь моргали. Якби не розмова, то вона б заснула вже зараз.

- А я старалась ж, заварила їй чай, все як завжди. Вже бувало, хтілам їй нести, а вона сама прибігла до мене? І знаєш що? - на останньому реченні матір Горпини наголосила.

- Що? - на хвильку зупинилась, щоб зосередитись на тих словах, що скаже матір.

- Витріщила на мене сліпаки, так ніби вперше бачить і мовчить.

- І все?

- Та дослухай ж бо! Потім вхопила твоє дзеркальце.

- От я мантелепа дурна! Забула забрати!

- Та, та, забула! Я їй сказала, шо то моє. Думаю, щоб на тебе не зривалась, що мов, свої речі порозкидала по всій хаті, ніби то твоя. 

Горпина насторожилась. Ще бракувало зараз від матері отримати на горіхи, бо вона від пані не отримала. 

- А вона вхопила то дзеркальце, погляділа на себе і поставила де було, нічого не сказала. - матір розвела руками і похитала головою.

- Прихворіла певне та й того нічого нікому і не говорить. А виздоровіє, то знову почнеться, як і було! 

- Може вагітна? Уже рік як вони в шлюбі.

- Та де, мамо. Вона безплідна.

- Диви що придумала! І хто тобі таке ляпнув? 

- Так я ж була на тому дівич-вечорі. Чула як дівки там щось шушукались.

- Ай, мало що плещуть ті дівки, завидують може. 

Вони замовкли обі і мовчки складали одяг. Тишу порушила Горпина:

- Я щойно як до вас йшла, то бачила, як вона з вороном говорила.

Мати почала сміятись.

- Диви, що придумала! - далі сміялась мати Горпини.

- Та кажу ж вам. А потім бачу, б'є шибку. І кричить щось там. 

- Чудасія та й годі. 

- Та ж кажу вам правду, не жартую. 

Мати вже не сміялася, посерйознішала.

- Хай би там що, а ти мовчки. У багатих свої причуди. Вона начитається тих книжок і світа Божого не видит. Хто його там знає з ким вона говорила, а ти мовчи і слухи не пускай! Ми їмо її хліб і живемо з нею під одним дахом!

Це пані, а це пана.