20.

Ранок пізно постукав у двері Ані. Всю ніч їй не давали спати жахи, вона бачила як помирає, як її добиває Ярослав. 

Тук-тук. 

"Ну хто там знову?". Вона обернулась на бік, Гордія не було.

- Хто там? 

- Це я, пані. - тихим голосом відмов

"Молодша служниця. І як мені до неї звертатись?"

- Проходь.

Аня вже бачила знайоме блюдце з чаєм із меліси. 

"Мені його на ліжку пити чи як? Ненавиджу ці дурнуваті багаті манери. Чай в ліжко, їжа в ліжко, хто це взагалі придумав?"

- Скільки в нас в домі служниць? - раптово запитала Аня.

- Та як скільки, пані...Он тілько я і матір, пані. 

Горпина здивувалась, та виду не подала.

- А Гордій де?

- Пан у пана, пані.

- Не розумію тебе...

- Ну він пішов до пана кувати, пані.

"Пані нічого не пам'ятає чи що..."

Аня нічого не сказала. Підняла брови і вздихнула. Вона згадала про ще одну кімнату, яку вона не встигла оглянути, але там був великий стіл.

- А готуєш також ти? 

- Ми з матір'ю, пані. Майже все готово. Скоро можна буде кликати вас до столу.

- А ви що їсте?

- Те, що лишиться пані.

- Сьогодні трохи по-іншому зробимо. Накрийте гарно стіл і поснідаємо разом.

Горпина витріщилась на Аню, дивиться своїми очима, як і риби і не знає, що їй на те сказати. 

- Ну все, можеш йти. За чай дякую, але наступного разу краще і чай разом поп’ємо. А то сумно мені тут одній весь день вештатись по кімнатах.

Аня посміхнулась. Горпина зніяковіло подивилась і вийшла.

Тук-тук. 

«Знову цей клятий ворон».

Цього разу уже не в подобі хлопчика?

Та ні, в подобі. – почувся голос з-за спини.

Зі скрипом відчинились дверцята великої дерев’яної шафи, де стояв той самий хлопець весь в чорному і без обличчя.

- Ось де ти. – Аня вже говорила як до давнього друга, майже без страху.

- Розважаєшся?

- Цього нема в сценарії?

Зовсім. Маруся хоча й з вигляду була спокійною і доброю, та вона любила ідеальний порядок і була строгою до своїх служниць. – суворо вів розмову ворон.

- І що вона робила весь день? Так можна зійти з розуму, якщо сидіти в чотирьох стінах.

- Читай. Це тобі піде на користь.

- А що далі? Що ж я далі маю робити? 

- Просто читай.

Аня хотіла була ще щось сказати, але ворона уже не було біля неї.