Розділ 8

- А з моєї не виходить жоден. Я дуже рада, що всі прекрасно зіграли. Щоб дізнатись хто з вас слабший, то ви будете розігрувати ще одну сцену. Ми виберемо серед вас найслабшого і виключимо. Сценарій я вам вручу сама. Тут ви будете працювати окремо, щоб представити ролі. Я сьогодні роздаю, а завтра буде презентація. Ми розглянемо ваше вміння працювати без підготовки. А ще я забула додати. Якщо ви не пройшли у фінал, то ми вас візьмемо за рахунок масовки, чи другорядних героїв, яких нам буде бракувати. З вами ми ще зв'яжемося. Моя команда, чекайте на мене у моєму кабінеті. Я до вас підійду з готовими ролями.  Усім решті говорю: наступна презентація у середу. Тому готуйте свої дуетні розробки.

Незабаром ми покинули кімнату. Джул йшла попереду. Вона, видно, знала де знаходиться її кабінет.

- А ти знаєш де саме знаходиться кабінет? - сумнівно запитав я.

- Так, - з впевненістю відповіла вона, - я колись тут працювала.

- А чому пішла? - стало цікаво мені. Що ж її привело сюди на конкурс?

- У мене захворів батько. А тут я була змушена працювати, щоб заробляти більше на його лікування. Він був колись актором. Коли мені було 17 від нас пішла мама. Вони сварились весь час з батьком. Йому не подобалась її робота моделі. Вона не давала ніякі кошти, але все одно я навчалась у коледжі, а тато працював актором і оплачував навчання.  Я поїхала у Лас - Вегас і там працювала, а коли подзвонили з лікарні і сказали, що у батька рак, і він протягне місяць, то я мала оплачувати лікування. Ось і працювала тут за його рекомендацією. Коли він помер я більше не могла працювати на трьох робота, тому звільнилась. Я взагалі думаю переїхати після конкурсу назад. На конкурс пішла, бо батько хотів, щоб я стала акторкою. Ось і пробую, - сказавши це вона опустила голову.

Я нічого не відпові. Ми йшли довгим коридором. За невеличким поворотом були двері з табличками. Біля однієї такої ми зупинились. На табличці чорним по золотому було видрукувано " Елла Смітт ". І тепер мені стало до болі цікаво чи це і є її справжнє прізвище. Але це відійшло зразу на другий план, коли перед нами відкрились двері і ми зайшли у просторий кабінет. Там відкривався чудовий вигляд на місто. Пальми з широким листям. Ми знаходились на третьому поверсі. Дашки невеличких будинків були різнокольоровими. Але якщо стати біля крісла Елли, то відкривається вигляд на вивіску " Голівуд ". Мене заворожив би цей краєвид. Працювати тут одне задоволення. Кондиціонер не сильно дме. З двох боків було два шкіряних широких дивани. Усе заворожувало своєю красою. Ми розсілись на дивани. Через якийсь час до нас приєдналась Елла.

- Отже, командо, у цих папках я зібрала дуже цікаву сцену з одного з фільмів. Ви будете в шоці від своїх ролей. Рекомендую вдома прочитати, - вона загадково посміхнулась і це мене ще більше заворожувало у ній. Ця чарівна панянка усе витворяє всякі такі містичні штучки. Коли ми репетирували, то вона дивилась на мене просто так, а коли представляли на публіці, то дивилась так, ніби хоче побачити як я вмію виплутатись із ситуації. Я весь час підтримував і її і себе. Таке уявлення складалось, ніби вона перевіряла мене.

Ми розійшлись з її кабінету і напрямились у різні боки. Я брів додому. Через затримку хлопці пообідали і прийшлось йти і їм допомагати. Я так і залишив сценарій. 
 

                                                  ***

- Хлопці, завтра починається вихідний. Хто куди йде? - запитав Джон у всіх. Мене цікавило тільки одне - він має кнопку " Стоп ". Іноді хочеться знайти її і натиснути.

- Я залишаюсь дома, бо маю готувати, щей цього тижня моя черга прибирати - відповів Стен. Я йому не співчуваю.

- Я йду на презентацію. В нас нікого не виключили, тому потрібно ще раз йти. Тепер без репетицій. Але якщо мене і виключать, то візьмуть у другорядні герої, - переповів все я у двох словах.

- Я не люблю гуляти, хлопці. У мене є жінка, діти, тому я спілкуюсь з ними, - відказав Джо.

- Інших я боюсь питати, - сказав Джон, - Слухай, - шепнув до мене друг, - а ти часом не знаєш де вона може проводити свій час?

- Хто?

- Ну, ця менеджерка. До речі, як її звати? Вивідай для мене, - підвів на мене повні благання очі Джон і мені нічого не залишалось, крім того, щоб погодитись.

- Ну добре, - вирішив я, - але, ти будеш прибирати за мене.

- По руках.

Ми закінчили і повернулись восьма година вечора додому. Я взяв папку і відкрив її на першій сторінці. Рід Роял*. Хто це? Там була невеличка сценка. Я перечитую її. Мої слова там відмічено ручкою. Розмова про американський футбол, а потім вони висаджують дівчину з машини. Ніколи не читав цю книгу. Треба буде переглянути в інтернеті. 
* З книги " Сім'я Роялів. Паперова принцеса"

Ранок видався жахливим, оскільки я до одинадцятої вчив сценарій. Я так почувався лише у школі, коли нам задавали вчити вірші на пам'ять. Тут хоч не вірші, а проза. Пів восьмої. Потрібно спішити. Може, біля студії є якась пекарня, чи крамниця. І я не помилився. Невеличка крамничка все ж таки була. Я взяв собі сік у опаковці і купив невеличку булку. Що ж. Хоча б утамую голод. Я швидко перекусив і підійшов до рецепшна і запитав у секретарки де буде відбуватися презентація. Вона показала на невелику студію. Я зайшов туди. У залі були всі, крім Елли. Залишилось 5 хвилин до початку. Вона так і не з'явилась. Чого б це?

Ми вийшли на сцену. Було дуже важко без підготовки. Вони ми впорались. Я побачив Еллу. Чесно, коли я побачив її, то отримав якусь хвилю заряду. У мені, ніби, щось ввімкнулось. Мене осінило. Я хотів творити подвиги. Саме для неї. Щоб бачити її усмішку. Я поглянув і вона усміхнулась. Вона раділа і я хотів розтопитись на тому місці. Щастя перевищувало усі можливості. Усе закінчилось. Вона піднялась і промовила:

- Отже, ми вирішили з суддями. З команди вийде Ентоні. Я тобі говорю, що тобі пощастило бути зі мною у команді. Ти отримуєш можливість бути у другорядних героях. Дякую, що ти прийшов. Бажаю успіху. Ми подзвонимо до тебе найближчим часом.