Розділ 5. Чи можливо змінити майбутнє?

ЧИ МОЖЛИВО ЗМІНИТИ МАЙБУТНЄ?

«Майбутнє – у сьогоденні, але майбутнє – і в минулому. Це ми створюємо його. Якщо воно погане, у цьому наша провина».

Анатоль Франс

Пані Галині ледве вдалося виділити крихту часу для Марти. Вона запросила дівчину до себе в кабінет, саме коли залишалося близько пів години до зустрічі з якимось важливим гостем.

– Чому імпульсивні передбачення завжди про… небезпеку? – Марта вирішила почати з цього.

– Не завжди… зазвичай вони про щось важливе. А оскільки твоя підсвідомість вважає небезпеки у майбутньому за важливе, то вони тобі й сняться. А що таке? Погані сни бачила?

Марта кивнула. Погані – це ще м’яко сказано…

– То ось чому ти така в’яла останнім часом… давно?

Марта кивнула вдруге. Доки пані Галина не почала задавати запитань по типу «А чому раніше не сказала?», Марта заговорила:

– Ви казали, що імпульсивні передбачення можна заблокувати. Я… можу заблокувати їх сама собі?

Здається, на мить пані Галина оніміла.

– Не треба цього робити.

Марта запитально нахилила голову – чому?

– І не треба ігнорувати імпульсивні передбачення, – продовжила жінка. – Вони важливі. Марто, їх треба завжди сприймати серйозно…

– Вони мені сняться ледь не кожної ночі. І нічого ще не відбулося.

– Хай там як, імпульси своєї підсвідомості не можна не брати до уваги. Якщо не розумієш, то треба розібратися. І чим серйозніші сни… скажи, це реально було щось погане?

Марта не відповіла.

– Чи можуть сни-передбачення… бути не прямими?

– Так. Іноді вони подають лише якісь натяки, знаки… метаморфози. І ясновидцям самим треба розібратися, що там і до чого, щоб правильно розшифрувати передбачення. Таке трапляється… через велику кількість ймовірностей.

– І ще одне…

Марта затнулася, намагаючись сформулювати в голові питання, що вже не один раз прокручувала в думках.

– Чи можна змінити те майбутнє, яке було передбачене ясновидцем?

Нитки долі, безліч ймовірностей майбутнього… неточне майбутнє. Те, яке має безліч варіацій і яке залежить саме від теперішнього. Але ти не знаєш, який фактор посприяє розвитку того чи іншого варіанту. А ясновидець підсвідомо вибирає лише найвірогідніший… то чи є можливість того, що у майбутньому складеться саме малоймовірний варіант?..

– Можна.

Пані Галина зітхнула.

– Але це майже неможливо, – одразу ж додала вона. – Наш час, наш простір течуть по нитках, у яких є періоди – минуле, теперішнє і майбутнє. Усе минуле колись було теперішнім, але минуле вже ніколи не стане теперішнім. Теперішнім стане майбутнє, але не все майбутнє може стати теперішнім. І завжди теперішнє відійде у минуле… Той час, коли ми живемо – тут і зараз – по факту, лише він і існує. А все інше – колись було, колись буде, а може й ні. Я вже казала тобі на початку твого навчання, що ясновидець підсвідомо обирає ту варіацію, що має найбільше шансів на розвиток, і своєю силою волі цьому сприяє.

– Тобто, ми є причиною того майбутнього, яке відбулося?

– Причиною є лише зовнішні фактори. Ми – тільки сила, яка все це рухає.

Хоч Марта й намагалася, але вона не могла це все до кінця збагнути. Так вона сприяє розвитку майбутнього… чи ні?

– Звісно, за якихось обставин усе може поплисти не так, майбутнє зміниться. Має трапитися щось таке, що кардинально змінить усе, навіть найбільш вірогідну варіацію майбутнього. Розумієш, про що я?

– Доленосні вузли?

– Саме так. Після них наша «стежка» розвитку подій може завернути зовсім не в ту сторону. І навіть передбачення можуть змінитися.

Отже, залишалося сподіватися лише на чудо…

– Ти ще почитай книгу «Світло». Я впевнена, там ти знайдеш ще багато чого… нового.

– Дякую, саме так і зроблю, – відмовила Марта, намагаючись приховати уїдливість у голосі.

Пані Галина натякала на те, що Марта досі не прочитала повністю все у книзі. Так, вона звертала більше на теорію світла та нові прийоми… а також вивчала руни. Чомусь практику світла вона вважала кориснішою, аніж теорія яснобачення. Як виявилося, зараз їй більше знадобилося саме друге.

***

– Це водяна примара… на щупальцях вона має липучки, від яких жертві не звільнитися.

Вони наближалися.

– Кожен, хто потрапив у лапи примари – приречений. На довгу й жахливу смерть… Водяна примара вприскує отруту, від якої жертва втрачає свідомість. А потім рослина затягує жертву під воду, де пожирає її…

 Кожне слово відлунювало у голові. Лілі, Левик та Сергій повільно наближалися усе ближче й ближче… Здавалося, ще крок – і вони загинуть.

Марта не могла поворухнутися. Вона дивилася на них здалеку й нічого не могла вдіяти. І лише чула цей мерзенний голос Володимира Семеновича.