Розділ 8. Порізно

ПОРІЗНО

«Найскладніше почати діяти, все інше залежить тільки від наполегливості».

Амелія Ергарт

Марті від самого початку не сподобалася ця ідея, але Лора дійсно мала рацію. Лілі ж навіть надихнулася цією палкою ідеєю Лори й одразу ж підтримала її. План дійсно був цікавим. Дещо дивним і ненадійним… але решта групи, коли Лора переповіла і їм світ план, також були зацікавлені.

– Все одно нам треба було колись потрапити у цей світ, – Ірина потиснула плечима. – Але цей спосіб дійсно поки що найкращий.

– На перший погляд – просто… але як же ти додумалася до такого? – Павлик досі був у шоці. – Хоча, я теж думав про щось подібне, але не був упевнений, що спрацює.

– Спрацює, – запевнила Лора, посміхаючись. – Я навіть впевнена, що план уже почав працювати. Адже вони усе бачать. Це пишеться… у наших Книгах.

У цьому, власне, і полягав план Лори.

Вона так і сказала Марті з Лілі. Усе доволі просто – треба лише з’єднатися із людьми зі світу Долі. Хоч на перший погляд здається, що це неможливо, не потрапивши у той самий світ. Але… зв’язатися із власним письменником долі можливо.

Так вони щойно і зробили.

Як тільки було вирішено, що вони втілять цей план, це записалося у їхні Книги, тож їхні письменники уже знають цю інформацію. А далі все доволі просто…

Оскільки у світ Долі переміщатися було небезпечно, адже на них могли напасти вороги. Тому сунутися туди було не варто. Хоча, могли першими прибути і потрібні люди, що ставитимуться до них без ворожості. Цей шанс неможливо було вгадати… Навіть Марта знала, що шанси тут рівні – або пощастить, або ні.

Але тепер, якщо вони матимуть спільників у світі Долі, можна буде діяти заодно. До того ж, у їхніх інтересах виявити тих зрадників, які бажають зла Марті Гаврилюк. Ті ж самі люди, які втрутилися у долю їхнього світу… можливо, і сам Володимир Семенович прийде на зустріч, якщо відчує прибульців.

Лілі помітила, що коли вона переміщає їх в інший світ і при цьому не уявляє конкретного місця, вони завжди опиняються в одному й тому ж місці. Це вона перевірила на світі Духів. Тобто, Лілі спершу сама переміститься у світ Долі, а тоді повернеться назад. Таким самим способом вона цим коротким сигналом дасть зрозуміти спільникам зі світу Долі, де ж вони командою з’являться рівно через пів години. Лора обрала такий інтервал, аби дати час на втілення плану.

Таким чином вони влаштують чітку безпечну зустріч із потрібними їм людьми, які не зичать їм зла.

– А що, як… – Марта замислилася. – З нас же вийшла б чудова приманка.

– І я про це думала, – кивнула Лора. – Але це вже буде небезпечніше…

– Але так вони одразу виявлять зрадників, тому одразу зможуть їх знешкодити. Якщо вони охоплять їх у кільце, то не складно буде змусити їх здатися, до того ж, і в нас є ОЗ…

– Мені здається, це непоганий план, – кивнув Ратмир.

– Про всяк випадок я записала деталі плану у блокнот, – Лора простягнула Марті свій записник. – Прочитай для точності уголос. Так там точно усе зрозуміють.

План було перечитано. І визначено дату їхнього відбуття – через два тижні. Чому так нескоро? Бо до цього вони бажали ще навідатися у світ Простору. Лілі хотіла ще трохи попрактикуватися, та і їм не завадило би дізнатися про ще один із світів…

Світ простору за словами Лілі був цікавим. Нагадаємо: це світ, що і є самим простором, а час там відсутній. Точніше, він є відносним для кожної істоти, що там перебуває, і вона може змінювати час за власним бажанням. Відповідно, таким чином вона переміщатиметься у просторі. А світ набуватиме такого вигляду, як того бажає та істота, що там перебуває.

Це було незвично, це було цікаво. Це спершу навіть важко було усвідомити, тож хотілося побачити на власні очі. Можливо, світ Простору стане одним із найбезпечніших серед решти…

– У разі чого, переміщення між світами за допомогою Кубу можна використовувати як втечу, – мовила Лілі. – Це займає відносно небагато часу, тож…

– Але це тільки в тому разі, що ми всі будемо поруч, – зауважив Макс. – Інакше ти втечеш… і нас залишиш.

– Не покидай нас, будь ласка, – схвильовано мовив Левко.

– Добре, не буду. Якщо тікати – то всім разом.

Була надія, що світ Простору буде без сюрпризів… оскільки у світі Духів на них накидалися примари, хай і без ворожості, а в Пустці легко можна було втратити лік часу і затриматися довше, аніж витримає організм. Світ Долі, як вони вже знали, також міг нести для них небезпеку.

Виявилося, подорож по світах далеко не така приємна і безпечна, як вони могли вважати спочатку…

***

Переміщення у світ Простору було інакшим, ніж у попередні світи. Марта раптово відчула, як під її ногами зникла опора і вона почала кудись падати. В обличчя хлиснув вітер і свіже повітря, а вона вже падала вниз.

Перша думка – що це?!

Далі Марта намагалася себе заспокоїти. Але коли ти летиш у небі, падаючи невідь-куди, це було дуже важко зробити!

Тоді Марта згадала, що у неї взагалі-то є крила. І виявилося, тут ОЗ працюють. Це чудово – за мить вона вже пурхала у повітрі, намагаючись заспокоїти своє серце, що невгамовно торохкотіло у грудях, усе ще не оговтавшись від раптового переляку.