Розділ 10. Світ Долі

СВІТ ДОЛІ

«Уява – це головний інструмент будь-якої людини, тому що ти здатен зробити тільки те, що можеш собі уявити»

Письменники долі, люди яких знайомі у своєму житті, зазвичай також часто перетинаються. Тому Юмі знала усіх, хто писав долю друзів Марти… майже всіх. Їй невідомий був лише письменник Лори, хоча це було дивно, адже ця дівчина була гарною подругою для Марти. Юмі навіть знала письменницю долі Ірини, а ось Лори ні…

Можливо, це було пов’язано з тим, що Лорин батько зі світу Долі, тобто, дівчина наполовину належить до цього світу. А у людей світу Долі книги являються і пишуться самі по собі… принаймні, так розповідали в Академії. Юмі ніколи не бачила своєї Книги, як і Книги будь-кого зі світу Долі. Адже з якого світу не була б людина, її долю також пишуть… тільки у світі Долі це роблять якісь загадкові сили. Самі ж Книги знаходяться у великому Сховищі, за переказами вони мають золотаві палітурки, а букви у них пишуться самі собою. Щось схоже, коли доля у людей сама собою пишеться, але там відбувається це без втручання іншого письменника… загалом, це важко пояснити.

У Книгах людей іноді трапляється таке, що доля пишеться незалежно від самого письменника долі. А трапляється це через втручання іншого. Адже усі долі людей взаємопов’язані і взагалі, це дуже складний механізм. Вивчаючи сплетіння долю в Академії, Юмі зрозуміла, що це точно не її сфера…

Загалом, повернемося до того, з чого почали. Юмі розшукала усіх, хто писав долі друзів Марти, окрім самої дівчини їх було шестеро.

Долю Лілі писала одна із Верховних – Астра. Як уже згадувалося раніше, з нею доводилося співпрацювати, коли за Лілі та Мартою з’явилася Примарра. Тому із цією жінкою Юмі вже мала досить непогані стосунки. Астра була розумною та розважливою, а ще… неймовірно красивою. Недарма її ім’я означає нічну зорю.

Хоч Астра і виглядала молодою і красивою, але тим не менш, вона вже мала цілком дорослу доньку, яка вже також мала власну Книгу. І звісно ж, вона опікувалася долею Макса. Зазвичай ті, хто рідні у світі Долі, й опікуються долями родичів. Міка, донька Астри, була лише на рік старша від Юмі, а Книгу Макса вона отримала від матері, коли та не могла справлятися з усіма власними. Тому ось так вийшло.

Книгою Лева Огненка опікувався поважний Верховний Тимофф… так, іронічно виходить, це саме батько Лори. Його гарний друг, який хоч і був звичайним письменником долі, Лів, ніс на плечах долю Павлика Панди, ну а також і його батька – самого директора Коледжу та Університету для обдарованих.

Як уже вам відомо, подруга Юмі, Тіана, мала у себе Книгу Ратмира. Ну, й Іринину долю мала у себе Шезел, теж одна із Верховних. Загалом, всього троє Верховних, троє перспективних підлітків-письменників… і Лів. Він звичайний трудяга, нічого особливого.

Саме таку команду зібрала Юмі для зустрічі команди Марти. Вони от-от прибудуть. Треба було гарно підготуватися.

– Нам варто очікувати, що зрадник якось виявить себе, – мовив Тимофф. – Якщо ж ні… то просто гідно зустрінемо гостей.

– Скажу вам, час вибраний чудово, – додала Шезел. – Якраз в обід, коли у нас немає справ у Сенаті. Перше зібрання уже закінчиться, а до наступного ще багато часу…

– Та й справді, – кивнула Астра. – Сподіваюся, із місцем нам також пощастить.

– Хто знає, куди той Куб вирішить їх занести… – зітхнула Юмі. – Буде дуже не зручно, якщо це буде людне місце, неподалік від житлових будинків.

– Поживемо – побачимо, – мовив Лів. – Нам потрібно буде викручуватися у будь-якому випадку.

– Твоя правда, – кивнув Тимофф.

Далі вони розробляли план, як краще буде оточити тих, хто одразу ж явиться до гостей з іншого світу. Саме так, якщо їх оточити, то так буде легше схопити їх без бою. Кількох людей вирішили відправити прямо на зустріч команді Марти, щоб захистити в разі чого (хоча ті і самі могли постояти за себе). Але хто зна, що ті зрадники витворять…

***

Потихеньку наближався час вирушати у світ Долі. Діяти збиралися згідно плану, але…

Але у Марти було якесь кепське передчуття. Поганих снів наче не було, але тим не менш, спала вона погано. Дівчина намагалася зробити передбачення, але нічого поганого не побачила. Усе мало йти згідно плану.

Коли відповідний час настав, Лілі сама перемістилася у світ Долі, а тоді одразу ж повернулася назад. Марта полегшено зітхнула – перший крок плану було втілено.

Тепер залишалося почекати пів години…

– Готові? – Лора окинула усіх поглядом. Усі, окрім Марти, мали такий же запальний настрій.

– Гаразд, але що, як щось піде не по плану? – обережно запитала Марта.

– Ти що? Яке ще «не по плану»? Усе піде так, як ми задумали, зрозуміло? – Лора весело усміхнулася. – Менше сумнівів, Марто. Усе вдасться.

– До того ж, сумніви ясновидиці трохи насторожують, погодься, – підморгнув Ратмир. – Усе вдасться, ти ж точно маєш знати…

– Усе в наших силах, – додав Макс з іншого боку.

Марта кивнула. Нічого неможливого немає, а отже, і цей божевільний план Лори має вдатися. Інакше Марта на нього би не погодилася. Вона ще з самого початку використала яснобачення, аби переконатися, що у плані немає ніяких прогалин… усе мало вдатися ідеально.