Розділ 15. Нові плани

НОВІ ПЛАНИ

«Жодного разу не впасти – це не найбільша заслуга в життя. Головне кожен раз підніматися»

Нельсон Мандела.

У невеликий готель у центрі невеликого міста зайшла невелика група людей. Хоча, для такого скромного приміщення вона була досить таки велика, тому працівники були приємно здивовані. Вільні кімнати, звісно ж, у них були – готель не користувався популярністю, та й у цьому невеликому місті не часто були гості, що зупинялися у готелях. Та й якщо зупинялися, то обирали сусідній – більший, новіший та розкішніший.

Такі закони панували навіть у світі Долі.

Група складалася з чотирьох дорослих поважних осіб, а всі інші були молодими людьми чи навіть підлітками – шестеро дівчат та троє хлопців, один із яких мав вогненно-руде волосся.

На диво серед цих людей адміністраторка готелю упізнала аж трьох вельмишановних Верховних.

– Вітаю! Чи ми можемо допомогти таким шанованим гостям?.. – її інтонація мала суміш здивування, радості, ввічливості та надмірного шанування.

– Місця на нас усіх і повну таємність, – строго мовив Верховний Тимофф. – Ніхто не повинен знати, що ми тут, добре?

– Усе як забажаєте.

Темнокоса Шезел із хвостом на маківці кинула погляд на інформаційний екран на стіні з останніми новинами.

Один рядок ледве не вибив її з рівноваги.

– Господи… – прошепотіла вона шоковано, а тоді повернула на своє обличчя незворушність. – Давно не були ми в цивілізації…

– Що там? – обернула голову Лора, але її батько кивнув головою до ліфта:

– Ходімо. Швидко.

Шезел увійшла останньою, усе ще не в змозі відірвати погляду від новин.

Тимофф роздав усім ключі від номерів у готелі. Усі вони жили поряд, на третьому поверсі – саме так і забажав Тимофф, звернувшись до адміністраторки.

Перш ніж усі розійшлися, Шезел оголосила:

– Є одна дуже важлива новина.

– Почекає, – відмахнувся Тимофф. – Зараз варто…

– Ні, не почекає! – перебила його Шезел, спохмурнівши. – Голова… Голова Верховних мертвий.

На мить усі завмерли. Астра аж закрила рота руками, а на обличчі Тимоффа застигли жах та здивування. Він навіть не знав, що сказати.

Лів опустив голову, а Юмі боязко перезирнулася з Тіаною. Усі вони розуміли, що це означає… Голова був найрозумнішим та найстаршим серед Верховних, а також був на їхньому боці.

Зрозуміло, хто його вирішив позбутися.

Лора, насупивши брови, глянула на батька. Не лише їй, а й іншим зі світу Дару потрібні були пояснення.

– Голова Верховних… – пробурмотіла Астра. – Він був фактично нашим союзником.

– Зрадник вирішив діяти, – Тимофф підтиснув губи. – Повстанці давно вже хотіли прибрати його, адже він був найбільшою перешкодою… та й нас покривав.

– Думаю, зрадник прикінчив його особисто. У такому разі… як він це зробив? Як потрапив у Сховище, щоб дістати Книгу долі Верховного?..

– Голова мав би залишити нам якусь підказку, – твердо мовила Юмі. – Недарма він найрозумніший… він точно щось залишив після себе.

– Але це нам буде важко дізнатися, – гмикнула Тіа. – Адже тепер… нас ніхто не захищає. Ми самі по собі, та ще й у великій небезпеці.

– Я знаю, за чим прийшов той зрадних до Верховного, – з жалем мовила Юмі. – Але не знаю, наскільки швидко він здогадається, що те, що він шукає у мене.

– Думаю, він спершу піде по всіх Верховних, – припустила Астра. – У такому разі під приціл потрапляємо ми…

– Нам треба буде розділитися? – запитала Лора.

– Схоже, так, – кивнула Шезел. – Коли покинемо цей готель, підемо різними дорогами. Триматимемо зв’язок, але обережно, щоб на вас не вийшли…

Тепер Юмі почала усвідомлювати серйозність усієї ситуації. Їй треба було за будь-яку ціну захистити Книгу Марти… недарма Голова надавав цьому великого значення.

Та й… Марта все таки ясновидиця.

Її можуть вважати небезпечною. Як й інших зі світу Дару. Та й сама дівчина не здогадується, наскільки могутня у неї сила. Та іноді ці знання можуть бути і зайвими.

Недарма ж Юмі так нічого не розповіла Лорі зі справжньої історії…

***

Марта уважно вивчала їхнє майбутнє. Вона намагалася не зазирати надто далеко, щоб не допустити помилки, як минулого разу.

У неї було достатньо часу, щоб попрактикуватися у передбаченнях. Вона пригадувала, як тільки починала… коли могла передбачити лише конкретне майбутнє, коли плуталася у людських долях. А ще знаки…

Багато чого навчилася вона від того часу – інтенсивні заняття тому сприяли. Точні передбачення можна було робити не лише для предметів, а й для конкретного місця. А ще передбачати долю людини. Чим ближче її майбутнє – тим легше це зробити, але коли заходиш далі… трапляється надто багато розгалужень.

А ще Марта наловчилася робити передбачення найближчих подій, що було досить корисною навичкою. Як ось тоді, при переміщенні у світ Долі… такі передбачення треба було робити миттєво і з великою точністю.