Розділ 26. Неминуча зустріч

НЕМИНУЧА ЗУСТРІЧ

«Чим бездоганніша  людина зовні, тим більше демонів у неї всередині».

Зигмунд Фрейд

Злості та роздратуванню Елгорса не було меж. Він ледве не вчинив найбільшої помилки, добре, що встиг перевірити…

Усе йшло за планом. Так як ще могло статися так, що усі Верховні раптом зникли із тієї триклятої кімнати?!

– А я вже ледве не запевнив їх, що там залишилися люди, яких я не зміг врятувати… – тихо зітхнув Елгорс, закриваючи обличчя долонями.

Він викликав пожежників. І тоді, коли вони запитали у нього, чи залишилися там ще люди, Ніа встигла смикнути його за рукав і похитала головою. Елгорс одразу запідозрив, що щось не так… і добре, що перевірив.

Верховних там уже не було.

– Ледве не накликав підозри на себе… та що ж це відбувається?! Як, скажи, як вони могли вибратися звідти?!

– Я сама не знаю, – гмикнула Ніа, дратуючись, що Елгорс сердиться чомусь на неї. – У них не було шляхів для втечі. Усі двері закриті, ключі у нас… хіба що…

– Що?

– Може бути, що вони замішані, – вона не бажала говорити, хто саме, сподіваючись, що Елгорс зрозуміє, про кого вона.

– Наші… гості, – він скривився. – Інших варіантів немає. Тоді вони зараз з Верховними. Вони усі разом, в одному місці. Що ж… це лише один-єдиний і найбільш вдалий спосіб завершити усе.

Елгорс знав, куди вирушати. Маячок Верховних підказував. І так, усі вони були в одному місці, що далеко звідси. Елгорс знав це місце… хоча самому йому там ще не доводилося побувати.

***

– Елгорс прибути зовсім скоро, – мовив Лік. – Часу їзди від палацу сюди… хвилин зо двадцять.

– Чи не варто нам тут залишити, а всіх інших відправити подалі? – запропонувала Астра. – Лілі може швидко доправити усіх у Зоряний замок…

– А навіщо? – мовила Лілі. – Хіба ми все не шукали зустрічі з цим зрадником? Хіба зараз не найкращий час вирішити усе?

– Вона має рацію, – кивнув Лік. – Зараз саме випав найкращий шанс з усім покінчити.

– А їх навіщо наражати на небезпеку?

– Чому ви вирішили, що будете наражати нас на небезпеку? – здивувалася Лора. – Хіба ми такі безпомічні й слабкі, що не зможемо за себе постояти?..

Раптово Тіана розсміялася.

– Та вони ще й нам допоможуть! – вигукнула вона. – Не дарма ж вони… обдаровані.

– Схоже, усі вже трішки забули, якими сильними можуть бути люди зі світу Дару, – весело гмикнула Юмі.

– Гаразд, вмовили, – зітхнула Астра. – Тоді що робитимемо, коли появиться Елгорс? Ви маєте якийсь план?

– Ну-у… – Лора на мить замислилася. – План. Хм.

– Взагалі, у нас був план, коли ми вибиралися сюди, – пригадала Юмі. – Загалом… чому ми тут: ми сподівалися пробратися у Сховище і знайти там Книгу Елгорса.

– Для чого? – аж зблід Тимофф.

– Нічого такого, у нас просто були підозри щодо нього, от і хотіли перевірити, – відмахнулася Юмі. – Ну й… не лише це, якщо чесно. Ми вирішили сюди вирушити саме через передбачення Марти.

Останнє таки переконало Тимоффа та інших Верховних. Інакше те, що вони вирішили пробратися у Сховище, могло накликати на них навіть дуже негативну репутацію. Лиш подумати – тут знаходяться предмети, за допомогою яких можна фактично керувати Долею.

– У будь-якому разі, – заговорив Миран, – якщо у вас є Книга долі Елгорса, його можна буде зупинити у будь-яку мить… ну, якщо він почне робити щось… погане.

– Але у нас немає його Книги, – заперечила Юмі.

– Як немає? А… за чим ви тоді сюди прийшли?

– Ми за нею і прийшли. Але виявилося, що її тут немає. Якщо Елгорс навідувався сюди, щоб забрати Книгу Голови, то чому б йому і не забрати свою?

– Логічно, – Миран замислено почухав потилицю. – Але тоді вона має бути у нього. Тобто, коли він прибуде, чому б не спробувати її забрати?

– Я можу! – радісно вигукнула Лілі.

– Скоріше за все, – мовила Шезел, – він прибуде сюди зі своїми прибічниками. І готуйтеся, що вони знову можуть атакувати вас ловцями, щоб заблокувати дар. Повстанців у нашому світі не мало… і хто знає, скільки з них визвуться сюди за Елгорсом.

– Ми впораємося, – запевнила Марта. – Адже наша найголовніша ціль – Елгорс, так? За нього ми й візьмемося. А вам логічніше взятися за інших, адже ви й так готувалися до сутички з ними. Не знаю, які у вас методи боротьби й які у вас панують закони… але їх точно варто затримати.

– Закони як закони, та й методи боротьби не якісь особливі, – посміхнулася Шезел.

– Ми їх затримаємо, – кивнув Тимофф. – І всі повстанці постануть перед законом, щоб відповісти за свої дії.

– Спіймаємо усіх, хто сюди прибуде, – з ентузіазмом випалив Ір. – Я вже давно хотів поквитатися з ними за те, що зазіхали на наші закони!

– І не лише на закони, – підправила його Астра. – Вони зневажали всесвітню домовленість і хотіли порушити мир. Закон про невтручання – ось, що першим порушив Елгорс, а за ним і всі інші, що вважали за правильне втрутитися у порядок іншого світу.