Розділ 24

Віктора довелося заспокоювати довго. Бо емоції були дійсно сильні. І Діана була по-справжньому щасливою за юнака, хоча сама буквально помирала від несправедливості. Хіба не Даня клявся їй у коханні? Клявся. А скільки ж сигналів всесвіт їй посилав… Не злічити… Чому вона їх ігнорувала?

Усе тому, що у ті дні їй було дуже важко. Падіння, втрата брата, бажання вибратися з тієї ями… Даня просто опинився на її життєвому шляху не у той час. Але ж Віктор теж неочікувано з’явився! І щось його від цього врятувало.

Можливо, це й на краще. Його «Fairytail» була фантастичною. Однозначно, це найкраща програма, яку Україна тільки бачила. Хіба тільки довільна не перевершить коротку.

Віктор дав Діані якісь сили. Коротка програма чоловіків закінчилася. Скоро їй виходити на лід. Діана одягнула комбінезон. Чорний, з золотими вставками-візерунками, за декорований позолоченими ланцюжками. Фасоном чимось схожий на чоловічий традиційний комбінезон. Вона навіть натягнула штани на ковзани. Але навіть цілком чоловічий костюм не перекреслював плавних ліній її тіла. Вона залишалася собою.

Повз пройшла Настя. На ній було блакитно-біле плаття. Такого фасону зазвичай шили усі костюми. Серед цих рожевих, пурпурових, зелених та блакитних відтінків вона відчувала себе білою вороною. Але Діані це подобалося. Бути іншою. Так вона і є такою!

Розминка скінчилася, та дівчина стояла біля бортика. Поруч був Віктор. Він вже виплакав усе що міг, та зараз обіймав її за плечі. Ці обійми заспокоювали обох. Хоча Діана не нервувала зовсім. Вона вміє крутити квади. Не може такого бути, щоб у неї не вийшли стрибки у два-три оберти. У короткій програмі це було найскладніше.

‒ На лід запрошується Діана Осипчук, ‒ лунає голос з динаміків. Настав час їй катати коротку програму.  

Дівчина метнула погляд на пів порожні трибуни. Їй враз стало так сумно, бо хотілося б бачити ці трибуни повними. Вона виїхала на лід. Усе-таки нерви відразу дали про себе знати. Цікаво, а як вона зараз виглядає в очах глядача?

Дівчина стала у стартову позицію. Ліва нога за праву, права рука на груди, ліва – за спину, прогин у спині на правий бік. Вона готова. Зазвучав «Реквієм». Діана миттю зірвалася з місця. І далі зникли усі нерви. Нарешті, десятки очей обернені на неї невідривно слідкували за кожним рухом. Ось знову виростають крила. Нарешті, вона не відчуває себе овочем, бо є публіка.

«Реквієм» набирав обертів. Кульмінація. Діана ризикує. Стрибає аксель у три оберти з піднятими руками. Публіка захоплено охкає. Доріжка кроків. Знову стрибок. І знову. Обертання. Діана уже нічого не відчуває. Перед очима – перемога. Тільки золото, навіть не срібло.

Вона завмерла у фінальній позі. Раптом усвідомила все, що щойно відбулося. Емоції накрили дівчину. Діана затулила обличчя руками. Вона змогла чисто відкатати коротку програму. Якщо вона так само блискуче відкатає довільну програму, то має усі шанси на перемогу! А найголовніше – змагатися на міжнародному рівні.

Діана відкланялася глядачам і повернулася до тренера. Олена Вікторівна стояла і ледь стримувала сльози щастя. Її учениця змогла виступити на такому високому рівні. Таку й на міжнародні змагання послати не соромно. Тренер щиро обіймала ученицю та не могла натішитися. Діана метнула погляд на Віктора. Він стоячи аплодував, показуючи два ряди рівних білих зубів і… плакав. Оцей з вигляду скромний хлопчик, якого всі знають як парника? Дівчині не вірилося. Раптом вона подумала, що Вік чимось схожий на її брата. І вона відчула шалену довіру до цього хлопця.

За коротку програму Діана отримала 81.31 бала.

‒ Ти молодець! – вигукнув Віктор, варто було Діані зникнути з публіки. Він підбіг й уклав в обіймах.

‒ Ти чого?! – здивувалася Діана, вкотре дивуючись такій реакції.

‒ Я… Нічого… Усе добре… Просто… Ти… Там… На ковзанці… Неймовірна… Неземна, ‒ ледве вимовляв кожне слово Віктор. У відповідь Діана засміялася. На душі легко. Зазвичай після прокатів вона замикалася у туалеті та прискіпливо прокручувала у пам’яті спогад про виступ. Прокручувала кожнісінькій рух, щоб знайти найменшу неточність. Але не зараз. Зараз вона хотіла залишитися поруч з Віктором. Усе.

Тим часом на ковзанці готувалася зо виступу Настя. Її розпирало від того, що якась там Діана Осипчук змогла перевершити її. Її, Анастасію Корбут, дівчину, у якої були найкращі тренери, хореографи та дизайнери. Вона завжди була королевою балу, коли Діана десь пропадала на ковзанці. Вона, Анастасія Корбут, яка була найяскравішою зіркою на льоду, коли сіра миша Діана забивалася кудись у куточок.

Настя каталася під «Весну» Вівальді. Вона не думала про те, як вона катається. Думала тільки про те, як завдати болю Діані.

Після короткої програми Настя стала другою після Діани.

Увечері Діана відпрацьовувала квади. Зосереджено, як завжди. Вона не могла дозволити перемогти Насті. Цій ляльці. Вона все ще досі готова її вбити за Даню. О, ревність! Що ти робиш з людьми? Спалюєш з середини, не залишаючи живого місця на тілі. Вбиваєш, легко та повільно.

*початок квітня 2021*

Нудно. Діана лежить на ліжку та розглядає стелю вже бозна-який час. Мати не дозволяє їй самій виходити на вулицю. Не дозволяє багато ходити по квартирі. Дівчина так хотіла чимось зайняти руки, щоб хоч якось забутись, але мамин контроль 24/7 не дозволяв навіть спокійно вийти на кухню спокійно випити чай. Мама зараз сиділа у вітальні та дивилася телевізор. І навіть голосний голос ведучої якоїсь програми не заглушить Діаниних найтихіших кроків.

«Ну це ж не правильно, що я тільки лежу та їм!» ‒ в розпачі подумала Діана. Вона все-таки встає з ліжка та човгає на кухню. У коридорі тут же з’являється мамина постать.

‒ Куди?! – кричить вона.

‒ Мамо, ‒ зітхає дівчина, ставлячи чайник на плиту. – Мені потрібно розходжуватися. Я з такими темпами скоро розжирію! Я кататися не зможу!

‒ Тебе тільки три дні тому з лікарні виписали! – заперечує жінка.